Прикриваючись селом

Продаж землі - непроста справа...

Якщо в Україні за два десятки років не створили цивілізований ринок землі, то, значить, владі такий не потрібний?

Обговорюють, обговорюють, а перешкоди для запуску ринку землі нікуди не щезають – кадастр не готовий; правового регулювання немає; не вирішений порядок використання нерозподілених земельних ділянок і незатребуваних паїв; не визначилися, яким чином при продажі відбуватиметься консолідація земель та їхній обмін; не створено держпрограму з контролю над раціональним використанням земель; не завершений процес передачі сільським, селищним і міським радам повноважень із розпорядження землями сільгосппризначення, які перебувають за межами населених пунктів, тощо. У цей самий момент тисячі гектарів за різними схемами продаються й купуються, обмінюються, передаються в заставу.

Нинішня ситуація могла б тривати й далі, якщо би МВФ не стало вимагати в обмін на кредити для України відкриття земельного ринку. Закон про обіг земель, який мав би запустити процес, повинні були ухвалити до кінця травня. Не ухвалили. Ніхто й досі не бачив проекту урядової земельної реформи. У Верховній Раді не знайшлося голосів для проведення слухань щодо ринку землі, а профільний міністр Тарас Кутовий 23 травня подав у відставку. Складається враження, що ситуацію навмисно заводять у глухий кут. Нині маємо кілька проектів щодо проведення земельної реформи, але жоден із них не ставить собі за кінцеву мету розвиток фермерства та сільських територій.

Що можновладці нам готують?

За концепцією реформи від Кабміну, яку, як уже було сказано, так і не представили широкому загалу, купити землю нібито зможуть лише фізособи й то лише по 200 га в одні руки. Тобто фермери як юридичні особи залишаються за бортом. Мінімальною ціною продажу буде нормативна грошова оцінка землі. А якою має бути ціна ринкова, пропонують визначити таким чином: одразу після запуску ринку в кожному адміністративному районі на аукціон виставити невеликі земельні ділянки (20 га) державної власності. Які ж фізичні особи взагалі зможуть купити землю? Насправді, невелике коло громадян, які володіють значними коштами. Прізвища, якщо кому цікаво, можна подивитися на сайті, де виставлені декларації держслужбовців. Варіант проведення земельної реформи – це продавати не землю, а право її оренди. Що, власне, уже й відбувається. При цьому правового механізму, який би дозволяв ці права оренди використовувати, наприклад, як заставу для отримання банківського кредиту, немає. Як немає й бажання банків такі застави приймати. Крім того, реформа без змін дуже влаштовує великі агропідприємства, переважна більшість яких не зацікавлені у відкритті ринку. Продаж прав оренди не має нічого спільного з відкритим прозорим і керованим ринком. Це офіційна консервація нинішнього стану.

Як у лісі: чим далі, тим страшніше

А тепер згадаймо про найголовніше: навіщо ми хочемо запустити земельний ринок? За великим рахунком, заради інвестицій у галузь і розвитку села. Але ніхто й досі не прорахував, як скасування мораторію позначиться на сільських територіях.

– Коли ми говоримо про ринок землі, ми повинні говорити про формування в українському селі середнього класу, – говорить експерт Офісу підтримки реформ при Міністерстві аграрної політики та продовольства України Роман Корінець. – А для цього держава має здійснити ряд певних кроків. Насамперед, посилити підтримку сімейних фермерських господарств.

– Паралельно із законом про обіг земель сільськогосподарського призначення Верховна Рада України має проголосувати за надання сімейним домогосподарствам, що самостійно виробляють продукцію, державних дотацій. Тільки за цих умов селянин зможе бути конкурентоспроможний порівняно з великими агропідприємствами. Суми дотації, якщо ми хочемо вийти на європейський рівень, мають бути хоча би третина від європейських стандартів. У Польщі молодому фермеру держава доплачує майже 400 євро за гектар, компенсує до 80% вартості сільгосподарської техніки. Хочу зазначити, що в парламенті вже понад рік знаходиться законопроект, що дозволяє органам місцевого самоврядування розпоряджатися землями за межами населеного пункту, а також наділяє їх повноваженнями з контролю над використанням земель, – говорить заступник керівника виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад Іван Фурсенко. – Крім того, Кабінету Міністрів України необхідно визначити орган виконавчої влади, який буде відповідальним за розвиток сільських територій. Без державного бачення і концепції сталого розвитку села відкриття ринку землі не принесе бажаних результатів.

Інна ПЛЮТА

15.06.2017

 

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.