Суниці на кокосі

Володимир Гуцол

Колишній будівельник Володимир Гуцол вирощує під Києвом ягоди на гідропоніці

Великими суничними грядками в Україні нікого не здивуєш: є навіть цілі села, що так заробляють. А ось бізнес на гідропоніці для наших теренів поки що диковинний. Причина проста: чимала вартість обладнання. Хоча результат перевершує всі сподівання. Вже п’ять років Володимир Гуцол займається ягідним бізнесом в селі Бишів Макарівського району Київської області.

– Ділянка невелика – 8 га, пшеницю саджати не було сенсу. Ось і взявся за ягоди, – каже чоловік. – Одразу сподобалась ідея про гідропоніку, бо це сучасно, вигідно та цікаво. Зайняли від теплицю на гідропоніці 1 гектар. Пізніше додалися традиційні суничні грядки, згодом чорниця з жимолостю. Нічого землі сумувати!

Майже космічні технології

Володимир Гуцол зізнається: раніше ніколи не займався вирощуванням. За освітою він – інженер-механик сільськогосподарської техніки, а працював у сфері будівництва. Та коли випала нагода, на свій страх і ризик відкрив ягідну ферму. Разом із ним вчилася на власних помилках молодий агроном Ельвіра Абселямова, яка тоді щойно закінчила інститут. Зараз дівчина вже знає виробництво до найменших дрібниць. Теплиця на гідропоніці дуже відрізняється від звичайної: тут усе вирощується не на землі, а на спеціальних кокосових матах. Ті, у свою чергу, встановлені на лотки і металеві стелажі. Всі рослини цілодобово перебувають під контролем комп’ютера. Якщо датчик показує якісь зміни температури, вологості та інших важливих для росту показників, одразу вживаються заходи для усунення проблеми. Не вистачає вологи в субстраті? Вмикається крапельний полив. Навесні чи восени вистачає 4-5 разів на добу, влітку, коли дуже спекотно, треба до 30. Поливаються кущики недовго, по 30 секунд. На стелі кріпляться розпилювачі (система туманоутворення). За «наказами» комп’ютера вони починають невеличкими порціями розпилювати воду. Іноді коротенького імпульсу на три секунди вистачає, щоб суниця почувалася добре. Завдяки зволоженню в теплиці знижується температура та підвищується вологість.

– Коли ми тільки розпочинали цим займатися, зрозуміли: треба або все робити ідеально, або ніяк, – говорить Володимир. – Одна тільки система поливу обійшлася в 75 тисяч доларів, ще 180 тисяч віддали за каркас із плівкою. Стелажі, щоправда, варили на місці самотужки, так дешевше. Лотків у нас аж 13 км, а матів із кокосу – 13 тис. штук. Так що теплиця вийшла майже безцінна! Але вона того варта, врожай збираємо із середини травня до морозів. Особливо це вигідно в липні, коли основна маса ягоди вже відійшла й ціни знову ростуть.

Добре, коли не рано, а довго

Як не дивно, на ранню ягоду підприємець ставок не робить: каже, що з херсонськими фермерами йому все одно не тягатися. Якщо воду та тепло забезпечити можна, то сонце замінити штучним світлом проблематично, особливо з нинішньою вартістю 2,2 грн за промислову електроенергію. Золота вийде ягідка в прямому сенсі! Відтак, садівник зосереджується не на ранніх, а на ремонтантних сортах. За сезон вдається зібрати 50-70 тонн ягід. Частина знань отримана на власному досвіді, за іншими їздили до Європи. Одне з недавніх позитивних вражень пов’язане з екскурсією до німецького інституту, який спеціалізується на ягодах.

– Ми не планували туди їхати, все вийшло спонтанно, – згадує Володимир. – Зателефонували, не особливо очікуючи на теплий прийом. А нас одразу запросили, провели в усі теплиці та лабораторії, ще й цікаву книгу подарували. На жаль, в Україні часто буває все навпаки: мовляв, чого ці шпигуни приїхали?

Багато хто вважає, що гідропоніка – суцільна хімія. Проте фермер Гуцол свою суницю підживлює, як правило, органічними добривам, профілактику від хвороб і шкідників проводить біопрепаратами. Хімія використовує в особливих випадках, коли рослини вже треба врятувати.

– Одного разу ми стикнулися з павутинним кліщем, який швидко розмножувався, – розповідає Володимир Гуцол. – Що робити? Придбали хижого кліща фітосейлюса, і через тиждень він павутинного переміг. А як же запилення? – спитаєте ви. І будете праві: у теплицях про нього доводиться дбати людині, бо це закрита територія. У Володимира над запиленням «працюють» європейські джмелики. І це ще один доказ того, що хімія в господарстві майже не використовується.

Солодкі «дівчата»

Наразі підприємець відкрив для себе американський сорт суниці Світ Енн, що в перекладі означає «солодка Аня». Кумедно, що раніше фавориткою була Галя Чіф! Крім цих «дівчат», вирощуються ремонтантні Аліна, Аромас, Альбіон, Леноза. Постійних працівників на фермі небагато – 10 чоловік. Усі – мешканці сусідніх трьох сел. Під час збору ягід наймаються тимчасові робітники, переважно із Західної України. Щоправда, як відмітив господар, із цим стало гірше: багато заробітчан поїхали «західніше», і робочих рук навіть удома не вистачає. Хоча платять за збір ягід не так вже й мало, 4-6 грн за 1 кг. Левову частку роботи бере на себе господар, який власноруч перевозить ягоди покупцям на своєму 3-тонному «Мерседесі»-рефрижераторі. Благо, ринок збуту близько, тому додаткове охолодження не потрібне.

Якщо когось зацікавила теплиця на гідропоніці, її власник готовий надати будь-яку допомогу стосовно її встановлення. Обіцяє допомогти з будівництвом, саджанцями, системою поливу, постійним супроводом і консультацією з вирощування, а також продажем. Володимир Гуцол – 050-462-56-86 

Ноу-хау – не гідропоніка, а аеропоніка!

– Якщо порівнювати традиційне землеробство й гідропоніку, то це зовсім різні технології. У першому випадку земля сама диктує правила, і врожайність не завжди залежить від людини. У гідропоніці все інакше: процес повністю контролює людина. Жодної мікрофлори, жодних інфекцій – повна стерильність, як в операційній! – роз’яснює Ельвіра Абселямова, агроном, консультант із вирощування ягідних культур. -Такий контроль вигідний людині, бо рослини розвиваються дуже швидко. Якщо звичайно суниця росте не менше двох місяців, то за допомогою цієї технології – лише 40 днів від посадки до збору врожаю. До того ж урожай з одиниці площі в 5 разів більший: на 1 га землі можна висадити 50 тисяч кущиків, а 1 га гідропонної теплиці – 260 тисяч. Можна зробити три яруси, підвісні лотки, вертикальне вирощування тощо.

– Дехто вважає, що гідропоніка – це нова технологія, – продовжує Ельвіра, – вони помиляються. У СРСР нею займалися ще в 1950-1960 роках. Успішно вирощували огірки, помідори на щебні, піску тощо. А ось аеропоніка – це дійсно новинка, її активно розвивають нині на Заході. При аеропоніці у величезному приміщенні на кількох поверхах рослини розміщуються в спеціальних трубах. Освітлення штучне. Ані землі, ані субстрату немає – коріння буквально висить у повітрі! Секрет у дрібному тумані, який подається в ці порожні труби та живить рослини. Врожай прекрасний, витрати води в п’ять разів менші, ніж при гідропоніці. Тільки от вартість захмарна. В Україні цю технологію випробували хіба що кілька дрібних виробників, і то в якості експерименту.

Чорниця любить кисленьке

Під чорницю відведено 1,2 га території. Торік був перший урожай. Зібрали зовсім небагато ягід, а кущі підрізали по максимуму, щоб наступного року отримати більше – такі правила. І, здається, все було зроблено вірно:

– Ми вже рахували бруньки на кущах, – каже чоловік. – На сорті Блю Кроп їх біля 120, кожна дасть по 10-11 ягід, тобто з куща – десь 1,3 кг врожаю. Це навіть краще, ніж ми мріяли! Окрім цього, є сорти Дюк і Чандлер, усі американські, не ліцензійні. Також дають хороші прирости. А ось дуже дорогі голландські кущі, що коштували в п’ять разів більше, сподівань не виправдали. Як сиділи, так і сидять, добре, що лишень сім штук. Оптова вартість чорниці торік була 90 грн/кг, у супермаркетах воно доходить до 450 грн.

Чорниця любить кислі ґрунти. Їх забезпечують за допомогою тирси, торфу та кислот, доданих у краплинну систему. Ще одним гарним підкислювачем виявилися старі кокосові мати з теплиці. Там вони з часом стають непотрібними, а на грядках – в самий раз! За допомогою Ельвіри Абселямової ми, нарешті, розібрались, що таке чорниця і лохина, чим відрізняються ці ягоди.

– Є два види ягід: чорниця щиткова та чорниця лісова, – пояснює дівчина. – Першу в нас як тільки не називають! Голубика, лохина… Вона відрізняється від дикої лісової ягоди більшим розміром і блакитним нальотом. Лісова абсолютно чорна. Ми вирощуємо в себе саме щиткову чорницю. Хоча корисні та смачні обидві ягоди, вони відносяться до одного роду Vaccínium . Окрім суниці та чорниці, на фермі вирощують жимолость. Правда, поки що експериментально, на 30 сотках.

– Жимолостю займаємося два роки, вона чудово себе проявила під час весняних приморозків, коли постраждала і малина, і суниця, – ділиться Ельвіра. – А ці квіти без проблем витримали 7-8 градусів морозу! Ягода стійка, родюча, має безліч цілющих якостей. Здебільшого використовується в лікарських засобах, окрім цього її сушать, переробляють. На українському ринку жимолость поки що не надто популярна, але це справа часу. Оптова вартість 1 кг – 80-100 грн. Боїться жимолость хіба що листогризучих шкідників та іржі. Перший урожай цієї ягоди теж був скромним, але так і має бути, рослина поступово входить у плодоношення. Дуже важливим для жимолості є перехресне запилення, завдяки якому ягоди великі, а врожай – одночасний і щедрий. Утім, для цього потрібні кілька сортів і вищезгадані комахи. Цікава деталь: жоден квадратний метр тут не пустує, навіть у насадження лохини та жимолості міжряддя віддали під суницю. Це аж ніяк не жадібність, навпаки – бережне та шанобливе ставлення до землі.

Наталія ФЕДОРОВА

 

24.05.2017

Зображення: 

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.