І руїни оживають: у селищі Немішаєвому відбувся художній пленер

Творчість на свіжому повітрі

Пленер для художників – це чергова можливість випробувати свої сили, відчути при¬ро¬д-не освітлення, і перенести все це на полотно

Він дозволяє розкріпачити техніку і руку худо-ж¬ника, розвиває зорову пам’ять на зміну стану натури: на сонячне світло, хмари, рух води, по¬дих вітру. Недарма у перекладі з французької пленер – це повітря. Тому пленер – це вели-чезна практика для кожного, хто хоче осягти таємниці художнього мистецтва. В даний час малювання на природі найчастіше входить в обов'язкову програму мистець-ких вишів і середніх навчальних закладів. Часто цей груповий виїзд на природу призначений для обміну досвідом і знаннями між відомими художниками та тими, хто лише стає на цей шлях.

Що там казати, коли місцем цієї виїзної мистецької акції обирають твій населений пункт і до нього приїжджають знані художники та студенти і викладачі столичного Національного Тран¬спортного університету з кафедри комп’ютерної, інженерної графіки та дизайну. Це вже перетворюється у справжню подію для всього селища. Ос¬танніми роками започаткована нова традиція, коли маститі художники разом з сту-де¬н¬тами прибувають на пленер на запрошення місцевих активістів або органів місцевої вла-ди. Так, минулого року, група студентів зазначеного вишу перебувала два дні в м. Макарів, на запрошення місцевих культурних діячів, а позаминулого року – в Пущі-Водиці, де увіч-ню¬вали на полотні зроблені колегами дерев’яні скульптури, які стали основою казкової га¬ля-ви¬ни. Серія мистецьких акцій набула розголосу в пресі і допомогла відстояти значну частину місцевого лісопарку, яку підприємливі ділки планували пустити під котеджну забудову. Так відбулося і цього разу в смт. Немішаєве, що на Київщині.

Щоб привернути увагу спі¬льноти до місцевої архітектурної пам’ятки – залишків палацу та старовинного липового па¬рку, що досі перебуває під загрозою остаточного знищення (через «земельні обо¬ру¬дки» «попередньої» місцевої влади і можливу забудову цієї території), вирішили пленер провести у цьому місці. На цю пропозицію відгукнувся завідувач кафедри Микола Кузьмінець та Зас-лу¬жений художник України Анатолій Буртовий, який має власну художню студію в Немі¬ша-є¬вому. Ось так знବмениті місцеві “замкові руїни” – залишки літньої резиденції Остен-Саке-на, що датуються майже сере¬ди¬ною ХІХ ст, стали місцем мистецької акції. Анатолій Бур¬то-вий, викладач Національного транспортного університету, запросив своїх друзів і соратників в гості до селища. Узяти участь у пленері приїхали художники із Київської області Віктор Верес, Леонід Мадир-Ол. Так, погожої весняної сонячної днини жителі селища отримали унікальну нагоду на р󿬬нах замку Остен-Сакена приймати гостей і бачити на власні очі народження нових худож¬ніх полотен. Студентів та художників привітно зустріли місцеві громадські ак¬ти¬ві¬с¬ти Юрій Дубовенко, Оксана Карповець-Лисенко, від місцевого Немішаївського агротехнічного колед¬жу викладачі Владислава Патока та Ок¬сана Кузьмінець. Протягом 4 гдин наші гості малювали руїни замку, і не просто малювали, а ніби висвіт¬лювали на полотні ефемерне видиво тих чар, які вабили високих гостей на зорі юності пала¬цо-паркового комплексу. Митці мали нагоду послухати опвідь про історію палацу (літньої резиденції графів Російської імперії – від Остен-Cакена до Воронцова-Да¬ш¬кова), пройтись берегом річки Орлянки, набратись енергії під майже 200-річними липами. Разом із маститими ху¬дож¬никами малювали руїни палацу та краєвиди прилеглого озера, що на річці Орлянці, і студенти 1-го та 3-го курсу кафедри комп’ютерної, інженерної графіки та дизайну Національного Транспортного університету. Для них це стало чу¬до¬вим приводом провести весняну художню практику під безхмарним небом за межами столиці з палітрою в руках. Вони старанно закарбовували у своїх полотнах автентичність руїн, зображували чарівність місцевої природи – старовинні липові насадження, краєвиди річки.

Під час екскурсії старовинним липовим парком, що межує з руїнами палацу, співорга¬ні-затор пленеру, що взяв на себе роль гіда, висловив сподівання, що ця мистецька акція при-вер¬не увагу фа¬хівців до проблеми збереження та відтворення цієї природної перлини. За його словами, завдяки зусиллям ентузіастів з міс¬це¬вої громадської організації “Наш дім” вдалося до¬вести, що в парку збереглися автентичні насадження майже 200-річ¬ної давнини і він заслу¬го¬вує на охоронний статус пам’ятки місцевого значення.

– Якщо звернутися на радіо,та запозичити досвід відновлення інших пам'яток, зокрема, в акції “СОС! Майбутнє!", то можна відродити цю руїну, – підтримав його у цьому худож-ник Ана¬то¬лій Буртовий. – Може, недоцільно повністю відновлювати палац, але реставрувати фасад та оз¬до¬би-ти саме як “романтичні руї¬ни”, як це зроблено в парку Олександрія, буде в самий раз, – до-дає Леонід Мадир-Ол, художник з Білої Церкви. – І тоді це стане чудовою декорацією для вистав театрального фестивалю, що продов-жи¬ться на цих руїнах у цьому році.

Адже в минулому році саме цю місцину обрали молоді ар-тисти столичних театрів для вистав під вечірнім небом, – продовжує мистецтвознавець Лариса Романова, що переїхала до нас із Луганщини. Насичену сонцем і весняними пахощами атмосферу пленеру перетворили у зовсім до¬ма-ш¬ню гостину частування, при¬готовлені руками немішаївської господині Валентини Андрі-єн¬ко. А о четвертій пополудні учасників пленеру вже чекали у примі¬ще¬нні Немішаївської ди¬тя¬чої школи мистецтв. Тут художники провели короткий аналіз доробку студентів, а керівник кафедри Микола Кузьмінець продемонстрував проекти та моделі, які готують випускники уні¬верситету за фахом “про¬м謬словий дизайн”. І така профорієнтаційна дискусія не минула марно: кілька присутніх батьків юних дарувань зацікави¬лись умовами вступу до вузу. Роботи знаних митців та студентів ще кілька тижнів ек¬с¬пнуватимуться у школі мис¬те-цтв, щоб юні завсідники школи змогли детально ознайомитись із полотнами. Значення пленеру важко переоцінити, адже на полотнах фіксуються ті духовні святині, які мо¬жуть бути зруй¬но¬вані нев¬далою реставрацією або недайбоже сучасною забудовою. Важлива й інформаційна та просвіт¬ни¬ць¬ка роль заходу – формувати спри¬йняття цінного, пре¬красного, нашого рідного.

– Дивлячись на це полотно, не віриш, що це руїни – стільки там світла та енергетики. Ось, здається, залунає му¬зи¬ка, й у вікні вежі пари закружляють у танку. Чудово, що ці ро¬бо-ти побачать діти, і пізнають прекрасне на¬вколо себе, – ді¬литься власними враженнями від полотна Віктора Вереса волонтер проекту Оксана Карповець-Лисенко.

Після цього ро¬зу¬мі-єш, що потрібно змінювати власні критерії сприйняття. Те, що здавалося рутинним, під¬си¬ле-не пензлем мит¬ця, на¬бу¬ває зовсім іншої цінності. – Такі різні полотна: тут вам Італія, Греція, Литва. Це підкреслює, що маємо спільну з єв¬ропейською іс¬торію – різну і чимось подібну, а віднині і закарбовану живописом для ма¬й¬бу-тніх пленеристів, ж¬и¬те¬лів – го¬ворить Лариса Романова.

– Мені сподобалося у вас: і природа, і архітектура – все красиво. А спілкування з побра-ти¬мами по пензлю взагалі без¬цін¬не. Досвід, здобутий під час пленеру, збагатив ме¬не, – підхо-п¬лює художник Віктор Верес, відомий своїми аніма¬ці¬й¬ними роботами в царині української му¬льтиплікації.

Його розкішне котеня, намальоване за одну хвилину, стане коштов¬ним скар-бом для наймолодшого учасника пленеру, 6-річного Владика Кузьмінця. Наприкінці зустрічі учасників пленеру привітав мер селища Сергій Замідра. Він за¬до¬во-лений творчим спадком плене¬ру. А організа¬то¬ри вже плекають майбутні плани з попу¬ля¬ри-за¬ції культурного і туристичного потенціалу селища. Полотна (а також широкоформатні плакати з випускними роботами студентів з промис-ло¬вого дизайну зу¬силь) зараз зберігаються у стінах образотворчого корпусу дитячої школи ми¬стецтв, де їх можуть оглянути всі охочі. Це, не тільки своєрідний "перший внесок" у май-бу¬тню місцеву мистецьку галерею, але й унікальна мо¬жливість привернути увагу гро¬ма¬д¬сь-ко¬сті до збереження нашої пам'ятки і надання їй охоронного ста¬ту¬су. Тим паче, що така можливість, як запевнив нас Анатолій Буртовий, є, адже вже створені пре¬цеденти. А це, як не крути, - родзинка туристичного бренду населеного пункту. Такі по-дії, як художній пленер, чи теа¬т¬ра¬ль¬ний фестиваль, чи зимовий візит столичних театралів, зна¬чно піднімає культурний статус селища і додає шани місцевій громаді. Успішне завершення пленеру означає, що ми склали тест на нашу спроможність, як гро-ма¬ди, само¬ор¬га¬ні¬зу¬ватись, і проводити події високого рівня. А понад те, ми отримали захоп-лен¬ня та гарне відношення ми¬т¬ців, яке не виміряєш грошовою міркою…

Владислава Патока, депутат Бородянської районної ради

12.05.2017

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.