Усі голуби – у гарній спортивній формі

Життя без голубів він не уявляє

Олександр Лебедєв із села Аджамка Кіровоградського району тренує сотню крилатих спортсменів

Без голубів Олександр свого життя не пам’ятає. Дід тримав цих птахів, потім дядько. Він і подарував племіннику першу пару друзів, що туркочуть і злітають до самого сонця. Це захоплення голубами збереглося в хлопця в школі, потім зміцніло, коли навчався в училищі. Зараз чоловікові 48 років, і він не уявляє свого двору без голубиної метушні.

– Спочатку я займався льотними голубами. А років десять тому серйозно захопився спортивними, – розповідає Олександр. – Їхня відмінність у тому, що льотний голуб злітає та кружляє над будинком. А спортивного як далеко не відвези – він завжди додому повернеться. Спортивних порід кілька. Янсени і мюліманси літають на середню дистанцію, вони легко долають 300-350 кілометрів. Ардени і штихелі – «далекобійники», їхня дистанція – до 2 000 кілометрів.

Вимагають спецхарчування

На подвір’ї в чоловіка два великі голубники загальною площею до 30 квадратних метрів. У кожної пари – своє гніздо. У кожного голуба – своє родове кільце, де зазначено його особистий номер і рік народження. Чіпляється воно пташеняті на п’ятий день життя й ніколи вже не знімається. За словами Олександра, його утриманці потребують виключно клопіткого догляду. У голубнику завжди має бути чисто. Птахам дають антибіотики, пробіотики. Складають спеціальний раціон.

– Спортивний голуб на пшеничці та водичці летіти не буде, – каже голубівник. – Потрібно, щоб у кормі було 10-15 інгредієнтів – пшениця, ячмінь, кукурудза, гречка, рис, льон, насіння соняшника, просо тощо. Суміш із цих зерен даю двічі на день.

За розкладом – весняні тренування

Чотири роки тому Олександр прийняв пропозицію товариша Сергія Бурка вступити до Кіровоградського клубу спортивного голубівництва. Тут не лише обмінюються секретами і порадами з догляду, а й активно готують своїх крилатих спортсменів до змагань.

– Активні тренування починаються навесні. Перші я планую провести в селі Веселівка. Як загалом відбувається цей процес? Передусім треба привчити голубів до кліток, в яких їх перевозитиму. Спочатку вони сидять у них надворі. Потім виношу їх за двір. Голуб, який не привчений до клітки, рватиметься з неї. У результаті він не шукатиме дім, а просто хотітиме отримати волю. На додачу отримає стрес. А нашим спортсменам потрібна здорова нервова система. Потім вивожу клітку в поле, кілометрів за п’ять, і випускаю. Упевнившись, що всі повернулися додому, збільшую відстань до 15, 20, 30 км, далі більше, – розповідає про особливості тренування Олександр.

Чоловік додає, що голуба можна тренувати, коли він змінює третє перо – линяє. Буває, що голубівники беруть на змагання птахів, які полиняли. Але в таких сил менше. Вони можуть показати непогані результати, проте є небезпека, що порвуть м’язи й наступного року не зможуть виступити як гідні суперники. «Спортсмена» треба готувати цілий рік. Перед змаганнями підібрати правильний раціон харчування, пролікувати, у першу чергу, від глистів.

За переможців уболівають дома

Участь в обласних змаганнях беруть голубівники з Олександрії, Знам’янки, Кременчука, Бобринця, Добровеличківки, Долинського. Кожному птаху вдягають контрольне кільце, за яким потім звіряють переможця.Усіх голубів завантажують у машину й відвозять на певну дистанцію.

– А ми, голубівники, їдемо додому, – веде далі Олександр. – Фіксується час і голуби випускаються. Я тоді беру стільчик, журнал і чекаю. У нас перша дистанція була 133 кілометри. Тож чекав своїх приблизно через 2-2,5 години. Буває, що немає й немає. Тоді телефоную колегам із Бобринця, Долинська, Новоукраїнки: «Ваші вже вдома?» А потім раз – і мої «спортсмени» вже позаду мене сидять. Але, за умовами змагання, птах повинен не просто прилетіти додому, а зайти в голубник до свого гнізда. Тож я йому свищу й насипаю корму, щоб зайшов усередину свого помешкання. Тоді відразу повідомляю в клуб своє прізвище, номер родового та контрольного кілець голуба.

Коли всі дані отримані, у клубі визначається переможець дистанції.

Одружує за розрахунком

Такі чекання в Олександра не марні, адже його «спортсмени» мають здобутки: один голуб – чемпіон восьмої дистанції, інший – кращий голуб у категорії «А».

– Звичайно ж, усі чемпіонами не можуть бути, – розмірковує голубівник. – Впливає неправильний догляд, неправильно підібрані батьки. Адже є голуби дальньої дистанції, є середньої. Вони теж прилітають додому, але результатів не приносять. До того ж не всі потрапляють у залік. Тобто змагання йдуть на розум, швидкість і виживання.

Олександр парує голубів, зваживши всі якості «наречених». Результати чоловік записує в спеціальний журнал, фіксує пари, від яких отриманий приплід. Перший вивводок другий, третій… Мами-тата, бабусі-дідусі... Найстаршому голубу – 12 років. – А улюблений той голуб, який летить додому, вірний йому, – резюмує чоловік.

Наразі він готує своїх крилатих друзів до чергових спортивних змагань, які відбудуться в травні.

Вікторія СЕМЕНЕНКО

11.05.2017

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.