На заняття – до сільради

Дітей у селі багато - переводити їх до іншої школи немає сенсу

2015 року в школу села Кармалюкове Жмеринського району, що на Вінниччині, потрапила блискавка. Із тих пір діти туляться в непристосованому для навчання приміщенні

Кармалюківська школа була побудована ще 1939 року. Але споруджена дуже якісно, кажуть вчителі, і додають, що товщина стін становить 90 сантиметрів (мовляв, селяни за Сталіна боялися красти і робили все на совість). Останні роки школа ремонтувалася за рахунок батьків і вчителів. По одній кімнаті в рік. Спільними зусиллями повністю перекрили дах, частково замінили вікна на пластикові. Не відремонтованою залишалася тільки одна кімната. Та раптом ударила кульова блискавка, від якої навіть громовідводи не врятували. Сталася пожежа. Дещо з вогню все ж таки вдалося витягти: документацію, класні журнали. Із вікон спускали меблі й комп’ютери, що вціліли. Та багато чого було втрачено назавжди. Але стіни міцної споруди встояли. То був травень, кінець навчального року. Керівництво району заспокоювало й обіцяло відремонтувати школу до початку наступного. Але прийшов вересень, а школа так і залишилася без даху й вікон. Із бюджету районної ради не було надано жодної копійки.

Що робити? Селяни зібрали 45 тис. грн, самотужки зробили ремонт у сільраді та заснували школу там. Сама рада переїхала до Будинку культури. Сьогодні в школі навчається 114 дітей. Ми рахуємо й виходить, що разом із дошкільнятами кожен четвертий житель – дитина. Є ради кого школу відновлювати! У новому приміщенні класи повні. І хоч у будівлю вкладено душу – на стінах «цвітуть» мальви, намальовані учнями, скрізь розставлені вазони з квітами, бачимо, як затісно: кабінети малі, сходи такі круті, що аж страшно за малих. Їдальня залишилася в будинку біля згорілої школи, і дітям, щоб поїсти, доводиться одягатися й бігти через центр села. Зрозуміло, що це, незручно.

– Нам потрібна реконструкція нашої старої школи, щоб усе було поруч, щоб усі діти навчалися в одному приміщенні, де би було затишно й безпечно, – говорить сільський голова Микола Огородник. – Ми ж не просимо будувати нову школу! Просимо лише допомогти відремонтувати нашу. І річ у тім, що треба це робити якнайшвидше. Після пожежі ми замовили проектно-кошторисну документацію. Її строк дії три роки, а вартість – 270 тис. грн. Тобто нам потрібно цьогоріч обов’язково розпочати ремонт, щоб не переробляти документи і знову не витрачати час і гроші на експертизу.

Як розповідає сільський голова, за цінами 2015 року потрібно було 7,5 млн гривень. А бюджет села – 400 тисяч. Усі вчителі і батьки готові працювати над відбудовою згорілого приміщення, аби тільки держава виділила гроші. Микола Іванович каже, що його селяни нізащо не погодяться на те, щоб дітей перевели в школу до іншого села. А поки вирішуються фінансові питання, діти продовжують тулитися в колишній будівлі сільської ради.

– Раніше я сюди на роботу ходив, а тепер у цю кімнату, у 4 клас, ходить моя донька, – зауважив голова, стоячи навпроти свого колишнього кабінету. Наприкінці квітня сільський голова запрошує чиновників і всіх бажаючих до Кармалюкового: «Помпезного робити нічого не буду, проте, хочу щоб побачили наші депутати, які в нас тут справи».

Марина ТЕРЕЩЕНКО

27.04.2017

 

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.