Школа, що надихає

Ця школа завжди була зразковою

На Чернігівщині звичайна сільська школа кілька десятиліть поспіль спеціалізується на естетичному вихованні

Новошляхівська школа Кіптівської об’єднаної територіальної громади Чернігівської області – унікальна. Дивуватися починаєш ще на подвір’ї, потрапивши в сад із зарибленим ставком, колодязем і фонтаном. Поміж ними ростуть туї, самшит, китайська айва, магнолія, сакура… Не кажучи вже про традиційні груші-яблука та огірки-помідори. Завдяки власному городу (до речі, поділеному між всіма класами на «клаптики») школярі всю зиму їдять якісну домашню консервацію. Самі виростили – самі смакують. Така от педагогіка!

– Виховування дитини – не розвага, а завдання, яке потребує фізичних і душевних зусиль, – говорить директор школи Микола Білогруд.

Судячи з результату, новошляхівські вчителі на правильному шляху. Понад 80% тутешніх випускників здобувають вищу освіту та працюють потім за обраним фахом. Та ще більше педагоги пишаються своїми учнями, коли вони стають не просто спеціалістами, а й особистостями. Приміром, директор клубу Павло Левченко. Хлопець закінчив столичний Інститут культури, співав у хорі Верьовки, а потім повернувся до рідного села. Одружився. Тепер їхня співуча родина – невід’ємна частина культурного життя Нового шляху.

– Наша школа здавна вважалася центром естетичного виховання – в умовах села це особливо важливо, – пояснює заступник директора Галина Білогруд (вона ж дружина директора, підтримка й опора в усіх його справах). – Школа живе бурхливим життям: учні постійно беруть участь у різних вечорах, конкурсах, брейн-рингах. Ось уже п’ять років поспіль у районі проводиться дитячий пісенний фестиваль «Тобі, мій краю, я співаю». Діти змалечку привчаються до пісні, що має колосальний психологічний вплив як на виконавців, так і слухачів. Причому виступають наші таланти, як професійні артисти – із радіомікрофонами, щоб ніщо не заважало руху.

Зазвичай діти дуже чекають літа, щоб не ходити до школи. А в Новому шляху все навпаки: після закінчення навчального року діти рвуться до шкільного табору. Ще б пак! Тут і ночівля під відкритим небом, і походи, і романтичне багаття… А грати разом із малими в «Зелену п’ятку» сходиться навіть персонал табору. Цьогоріч ОТГ вирішила, що дітлашня відпочиватиме ще цікавіше – у Підлісному, де неперевершена природа. Цікаво, що під час відкриття школи тут висадили 1001 дерево – і прийнялися всі до єдиного, ростуть і досі. Щороку учні збільшують кількість насаджень, хоча з цим інколи бувають казуси: напередодні 9 Травня хтось вкрав чотири свіжовисаджених кущики самшиту. Але здебільшого громада підтримує школу: село маленьке, на півтисячі жителів, усі свої.

У далекому 1927 році новошляхівці мали тільки початкову школу, пізніше радгосп відкрив загальноосвітню. Тодішнє приміщення було збудоване на славу, тому зараз його просто підтримують у нормальному стані. Щоправда, учнів удвічі менше, ніж за радянських часів: 60 замість 137.

– Громада ухвалила рішення перенести дитсадок до нашої будівлі, так буде економічно вигідніше, – пояснює директор школи. – Немає сенсу сплачувати за окреме приміщення, краще зробити там, скажімо, квартиру для лікаря. Поруч зі школою – велика теплиця. Колись вона була в зразковому стані, отоплювалася взимку, росли в ній огірки й помідори, різноманітна зелень. Зараз теплиця працює «від сонця», але й у таких умовах тут ростуть усілякі овочі, які споживають учні школи. Дирекція мріє, що колись з’явиться фінансування і конструкцію оновлять.

Шкільний янгол-витівник

Найбільша гордість Новошляхівської школи – власна кіностудія «Чайка». Усі класи самотужки створюють різноманітні кінострічки чи то з власного життя, чи то за творами класиків. Антураж відшукують найсправжнісінький, наприклад, «Кайдашеву сім’ю» знімали в старовинній хаті. Костюми шиє знову ж таки Галина Білогруд, вона – справжній шкільний янгол-охоронець і головна витівниця. Жінка, без перебільшень, живе школою. З першого дня, як прийшла на роботу. Постійно щось вигадує, пише сценарії. Не боїться й фізичної роботи: учні щодня бачать її то з молотком, то з відрами чи лопатою. Хто посадив новий сорт садової суниці, який родить цілий рік? Галина Петрівна! Хто перетворив їдальню на казку з українською хатою, тином та Бабою Ягою? Знову Галина Петрівна. – Ось знайшла собі новий клопіт – кручу паперові квіти до свята 8 Березня, прикрасимо сцену, – посміхається наша співрозмовниця. – Доведеться трішки посидіти вночі, але мені не звикати. Фільми теж монтую після роботи, бо часу катастрофічно не вистачає. Відпочивати Галина Білогруд не вміє. І ходити у відпустку теж: «Три дні прохворіла – і то троянди в кабінеті засохли, довелося швиденько одужувати!» У цьому вона… як батарейка. І своєю найкращою нагородою називає дітлахів, якими неймовірно пишається. Як ви, мабуть, здогадалися, усі сільські свята – теж ініціатива Галини Білогруд. Керівництво села цілком покладається на неї.

 

Наталія ФЕДОРОВА

20.04.2017

 

Зображення: 

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.