Екосмаколики від Шпачинських

Родина дружна і щаслива, а це головне!

Вони змінили роботу, місце проживання, життєві пріоритети і почуваються по-справжньому щасливими

Володимир і Мірана Шпачинські були успішними у своїх професіях. Він – затятий мотолюбитель із України, а вона – талановитий стиліст із Росії. Утім, однієї миті відмовилися від своєї кар’єри, переїхали до тихого хутора Сніжкове Світловодського району Кіровоградської області. Тут вони побудували сім’ю і виховують чотирьох дітей, займаються бджільництвом, готують ферментовані чаї та екопродукти.

Мірана

Вона проживала на Уралі. Мріяла реалізуватися у сфері краси, тому пройшла курс навчання у відомій московській студії-академії «Долорес».

– Понад десять років я працювала стилістом, перукарем, візажистом. У мене були свої салони краси, покази, зйомки. Словом, успішна робота і кар’єра. Але в якийсь момент я перестала у своїй роботі бачити сенс, вона вже не приносила задоволення, – ділиться Мірана. – Було враження, що щось важливе проходить повз мене. Я прагнула змін. Вони прийшли разом із коханням.

Із Володимиром дівчина познайомилися на сайті знайомств. Він одразу припав їй до душі. Як і його мрія – переїхати разом із коханою з міста на хутір, де він придбав невеличкий, але затишний будинок, щоб жити, як то кажуть, на землі. Деякий час вони переписувалися в інтернеті. Потім Мірана приїхала до Володимира у Світловодськ. Мабуть, їх звела доля, тому що вже через тиждень вони поїхали в той будинок, де й досі живуть у щасті та злагоді.

– Чи не боялася я все залишити? – перепитує Мірана. – Ні, страху не було. Я йшла за серцем. Тоді мені було 33 роки. Уже шість років ми живемо разом.

Володимир

Він працював у Києві у сфері акваріумістики, обслуговував акваріуми в приватних будинках, квартирах, офісах. Графік роботи дозволяв чоловіку часто бувати вдома у Світловодську, де він був досить відомим мотолюбителем. Свій перший мотоцикл придбав 1996 року, на ньому об’їздив ледь не всю країну. А 2000-го Володимир заснував світловодський мотоклуб «Дикі кабани», який очолював протягом десяти років.

– У клубі було п’ятнадцять активних мотолюбителів. Того ж року ми провели фестиваль «Світла вода», на який зі всієї України приїхало десь 500 осіб. Цей мотозліт був одним із кращих в Україні. Тоді цей рух тільки починався. Але я розумів, що справжнє життя не в мотоклубі, фестивалях, поїздках, – розповідає Володимир. – Я планував жити на хуторі, де вже придбав будинок. Моя мрія здійснилася лише після знайомства з Міраною.

Їхнє помістя

Саме так подружжя Шпачинських гордо іменує місце, де проживає.

– Чули про родові помістя? – питає Володимир. – Так от, я хочу, щоб тут жив наш рід – рід Шпачинських. Нашій хатці понад сто років. До війни тут був медичний пункт, під час війни сюди привозили поранених. Потім мешкала селянка. Я купив цей будинок за смішні гроші. Ми його утеплили, встановили вікна, видозмінили. Якби колишні господарі побачили, вони б його не впізнали.

Біля хатинки в чоловіка офіційно оформлено півтора гектара землі. Поки вони обробляють не всю землю. Мірана розводить садову суницю й малину

– Усе приходить із досвідом, – зауважує вона. – Спочатку на моєму ягіднику ніби все йшло добре, а потім кліщ напав на суницю й торік з’їв весь мій урожай. Цього року, вважайте, треба починати все з нуля. У майбутньому ми плануємо займатися виключно органічним землеробством.

Варто відзначити, що в родині не даремно акцент зробили на вирощуванні саме цих ягід. Адже діти просто обожнюють із них ягідно-медові морси, які вживають щоранку. Мірана каже, що ягоди в меду також один з улюблених продуктів на фестивалях. Їх замовляють і через інтернет. Уже третій рік Володимир освоює бджільництво. Починав з однієї бджолосім’ї, зараз має 25, а цього року планує їхню кількість подвоїти.

– Я не продаю мед. Перекупникам продавати за безцінь не бачу сенсу. Та й немає особливо чого продавати. Частину з’їдаємо, решта йде на переробку, – каже чоловік.

Володимир також виготовляє різну продукцію з дерева, яку успішно реалізує через інтернет.

– Я зараз почав працювати з деревом. Мені подобається цей напрямок. Старі дерева – дуб, маслина, акація – мають цікаву структуру. І при певній обробці виходять гарні вироби: підніс, підставки під чашки, тарілки, квіти. Зараз хочу зробити великий настінний годинник. Матеріалу вистачає, адже ми живемо практично в лісі. А тут дуже багато сухостою. Я от трактором нещодавно проїжджав, бачу, там шовковиця, там маслина. Зрізав, а вдома вже почав обробляти, полірувати диски, – розповідає господар.

Серед продукції, яку виготовляє Мірана, попитом користуються трав’яні чаї з листя фруктових дерев і кущів та різна за смаком пастила. Жінка робить її з кукурудзяного чи пшеничного борошна, меду, перетертих шматочків цитрусових і ягід. А потім сушить у потужній сушарці. Шпачинські додають, що планують випробувати себе й у інших сферах, головне, щоб вони приносили користь.

Рецепт від Мірани

– Зараз здебільшого практикують зацукровані ягоди, а я роблю ягоду в меду, – розповідає господиня. – Рецепт простий. Ообліпиху, бузину, ожину, смородину або будь-яку іншу ягоду пропускаю через соковивитискач. Отриманий сік заливаю медом. Мед до ягід беру в пропорції 1:1. Потім цю суміш настоюю за кімнатної температури, регулярно помішуючи, щоб мед розчинився. Далі розливаю в банки й ставлю в погріб або холодильник. Хочу зауважити, що ягоди і мед трохи бродять, але це не заважає їхній користі. Перше, куди родина використовує ягідно-медовий джем, так це морси. Тобто мама щоранку розводить його водою й дає дітям. Вона не рекомендує класти ягідно-медову суміш у гарячий чай, бо від високої температури ягоди й мед втрачають корисні властивості.

Вікторія СЕМЕНЕНКО

11.04.2017

 

Зображення: 

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.