70 жителів села Котловина пішли у фермери

Новий комбайн Володимира Заболотного - цілий завод на колесах

Для мешканців села Котловина Ренійського району на Одещині розпад колгоспу не став трагедією: вони взялися самі обробляти землю

Наразі на площі 5 тис. га розпайованих земель працюють 70 фермерських господарств. У сезон вони дають роботу 800-900 односельцям і жителям сусідніх сіл – Орловка, Плавні та Владичень, платять від 220 грн на день.

Котловину вважають неофіційною столицею гагаузів в Україні. Цей народ у XIX ст. переселився з Добруджі, що на межі Румунії та Болгарії, в Бессарабію. Звідти принесли досвід виноградарства і вівчарства. Село не бідує. Розвалених хат не знайти. Вулиці асфальтовані

Заощаджував на шкарпетках

Володимир Заболотний заснував власне фермерське господарство на початку 1990-х.

– Колгоспна система тоді протидіяла нам, як могла. Фермерам виділялися найгірші землі й пасовища. Техніки ми не мали. Просили в колгоспу в оренду, але він не давав навіть за гроші. Скрутно було. Моя сім’я заощаджувати на одязі, шкарпетки доводилося штопати, – згадує фермер. – Але ж подужали!

Починав пан Володимир із двох паїв – свого й дружини, а нині обробляє 650 га, орендуючи 227 ділянок односельчан. Окрім нього і дружини, у господарстві працює 3 селянина. За колгоспної системи цю площу обробляли би щонайменше 110 працівників. На заготівлю насіння, збір урожаю фермер наймає сезонних працівників.

– Я закінчував харчовий технікум, тому всього треба було вчитися,– продовжує Володимир Заболотний. – Учуся й зараз. Я і директор, і бухгалтер, і постачальник, і комірник. Як треба, сідаю за кермо машини, комбайна чи трактора. А дружина займається виноградником.

Інший фермер із Котловини, Іван Балбокали, господарювати почав в ті ж часи.

– А сталося це так, – розповідає. – Мені як учаснику бойових дій в Афганістані дали квартиру, Треба було ремонт робити, а будматеріали в дефіциті. Жінка каже: «Купи шпалери, в сільпо якраз дають». Прийшов, а там черга. Мені можна було й поза чергою, проте так соромно стало. Тоді я собі й сказав: аби ніде не принижуватися, зароблятиму на все сам, і стільки, скільки треба. Так і сталося.

Конкурент? Ні, партнер

Від початку фермери вчилися підставляти один одному плече.

– Якщо в сусіда трактор поламався, то я поможу, бо завтра в мене може поламатися, – говорить Володимир Заболотний. – Трьох машин і двох комбайнів мені для швидкого обжинку не вистачає, тож позичаю в сусідів. А в дрібніших господарствах комбайнів немає взагалі – тоді йдуть до мене.
Торік у село намагалося ввійти стороннє аграрне підприємство й переманити в фермерів Котловини пайовиків.

– А в нас були вже договори укладені! – розповідає Володимир Якович. – З’ясовуємо, чому односельці хочуть піти від нас. Виявляється, що їм пообіцяли більшу орендну плату. Звісно, для нас це втрата. Ми ж два десятки років поклали на те, щоб поля нормально родили! Купили техніку, щоб її обробляти, а тепер площі скорочуються…

І котловинські фермери домовилися підвищити орендну плату. Наразі за пай у 2,7 га дають по 1,6 т зерна – пшениці, ячменю, кукурудзи, крім того, олію та крупи, платять за пайовиків земельний податок.

– Чи не тісно 70 фермерам в одному селі? – питаю.

– Конкуренція змушує нас розвиватися, – запевняє Іван Балбокали. – Чи не кожен фермер сіє кукурудзу, ячмінь, пшеницю та соняшник. А я цього року нут посіяв, один на все село. Включив бобові в сівозміну, щоб поліпшити ґрунт. Тонна нуту за врожайності 1-2 т/га коштує 30 тисяч гривень. Виходить вигідніше, ніж сіяти пшеницю. Із Молдови постійно дзвонять, хочуть купити.

Сільський прогрес

Із Іваном Балбокали розмовляємо біля зерносховища. Там саме завантажують кукурудзою великий зерновоз.

– Продаємо зерно, щоб назбирати грошей на посівний комплекс – культиватор, сівалку і розкидач добрив в одному пристрої, – пояснює фермер. – При традиційному обробітку поки переорав, поки добрива вніс – земля до посіву вже підсихає. А при новій техніці й час, і пальне заощаджуватиметься, ще й урожайність буде вищою за рахунок збереження вологи.

Володимир Заболотний цього року придбав із Франції уживаний комбайн «Клаас».

– Один день рік годує, – каже він. – У мене трактори МТЗ, але потрібні потужніші, які зможуть тягти ширший плуг і швидше зорють поле. Мабуть, куплю «Джон Дір». Тоді трактористів у мене буде не шість, як раніше, а чотири.
Працюватимуть не цілодобово, а позмінно, і зарплату матимуть більшу. Після збирання зернових зазвичай дискуємо, переорюємо вночі, бо вдень спека до 50 градусів, техніка перегрівається. Мій батько на «Ниві» працював. Як вилазив, тільки зуби біліли, все решта було чорним від пороху. А на «Клаасі» можна в білій сорочці працювати.

Новий комбайн Володимира – цілий завод на колесах: збирає зерно, очищує його, сортує та навантажує одночасно. А отже менше часу йде на обробку, менші енергозатрати. «Клаас» 2012 року виготовлення обійшовся у 75 тис. доларів, проте, за розрахунками фермера, окупиться за два-три роки.

Діляться із селом

Сільські свята в Котловині завжди влаштовують коштом фермерів. А ще вони спонсорують місцеву волейбольну команду, що регулярно займає призові місця на змаганнях в області.

– Нашій школі ми купили лінгафонний кабінет для вивчення іноземних мов, нові меблі, у ФАП – нову пральну машинку-автомат, – говорить Володимир Заболотний. – Я купив трактор для розчистки доріг від заметів, а інші в складчину закуповують солярку для нього.

Зараз фермери взялися заново готувати документацію для присвоєння кадастрових номерів на раніше видані держакти на земельні паї.

– Ці роботи виконують приватні землевпорядники, і правлять за свої послуги скільки заманеться. Знімають із людей стільки, ніби заново готують усю документацію. Тож ми, фермери, всі витрати взяли на себе. Треба заплатити принаймні тисячу гривень за переоформлення кожного паю. А без кадастрових номерів не може бути нормально оформлених договорів оренди, від того не буде відрахувань до бюджету села, – пояснює Іван Балбокали.

Цікаво, що й решта селян у Котловинах кооперуються. У дворах тримають тисячу корів і близько 3 тис. овець. Випасають їх у балках і берегах Озер. Молоко збувають не заготівельникам, а кільком односельцям, що готують сир і сметану і продають у сусідніх містах.

Сергій ГРОМОВИЙ

26.12.2016

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.
8 + 12 =
Розв'яжіть цю просту задачку і введіть відповідь. Наприклад, для 1+3 введіть 4.