ДЕ ТИ ВЕШТАЄШСЯ?
Вилупив очі в телевізор – дивлюся серіал про доблесну поліцію та собаку Мухтара. Ось пес наздоганяє злочинця, той не встигає сісти в машину, як Муха (скорочене від Мухтара) вже хапає його за холошу штанів... Лунає дзвінок мого мобільного телефону. Беру, бачу – хтось надіслав SMS-ку. Читаю, і мої очі стають удвічі більшими:
«Любий мій! Ти довго там вештатимешся? Мені вже набридло тебе чекати!»
Дружина, бачачи моє здивування, нібито знічев’я, питає:
– Хто там і що хоче?
– Хтось помилився номером.
Номер абонента мій телефон показує, але не вказує власника. Отже, він у мобільнику не «забитий». Шукати в записниках немає часу, телефонувати чи надсилати повідомлення – також. Кіно цікаве. Кладу, на всяк випадок, біля себе мобілку, дивлюся серіал далі. Злочинець не хоче «колотися», молода працівниця поліції Василина вже нервує, адже доказів справді малувато. І раптом... знову SMS-ка: «Коханий мій, хороший! Тобі що там, сподобалося? Може, і ночувати залишишся? То хоча би повідомлення надіслав».
Номер той же, під текстом підпису немає. Дружина простягає руку, дай, мовляв, гляну. Прочитала, подивилася підозріло:
– Ціка-а-аво! Яка ж це? Бач, коханим називає, хорошим. Хто вона?
– Я сам хотів би знати...
Забираю й кладу телефон, дивлюся далі фільм. На екрані – інший злочинець, який обдурює дружину й хоче разом із коханкою забрати в неї останні заощадження. Умовляє свою жінку підписати папери на продаж квартири. А сам каже, що дуже кохає її. Знову лунає дзвінок телефону. SMS-повідомлення:
«Любий! Я вже не можу далі чекати! Ти що мені обіцяв?»
Дружина, взявши й прочитавши, допитливо:
– Ну, що ж саме?
– Не зрозумів…
– Що ти їй обіцяв?
– Кому?
– Ось цій особі, яка тебе любим і коханим називає, – тицяє пальцем у мобілку.
Хвилин п’ять переконую жінку, що це – якась нісенітниця. Кладу телефон, продовжую дивитися серіал. Ось Максим із Мухою знаходять другого злочинця, у відділку він дає показання, бо боїться, що собака роздере його на шматки. Розповідає, як обдурював дружину, що любить тепер тільки коханку, заради якої готовий на все. Дзвонить мій телефон. Читаю:
«Сонечко моє! Ти совість маєш чи ні? Скільки ж тебе чекати? Чи ти вже там іншу знайшов?»
Першою читає дружина.
– То я вже в тебе «інша»? Дожилася. А казав: єдина, одна на цілім світі! Скільки ж у тебе тих світів?
– Мені що, присягатися чи землю гризти? Кажу, що це – якесь непорозуміння!
– Я так і повірила. Он і той (показує в телевізор) також хорошого й невинного із себе корчив!
– Гарне в тебе порівняння! Спасибі на доброму слові…
– Сам винен! Не мені – тобі дзвонять!
Дивлюся фільм до кінця. Надходить SMS-ка. Дружина читає вголос і її обличчя аж сяє від задоволення:
«Вибач, натискала номер чоловіка, а вийшло, що твій. Збираємося на море, а його немає. Саша».
А потім у дружини вихоплюється:
– Я так і знала, що це хтось помилився.
І я згадав тоді, що в Одесі кажуть: «Ти розумний, як моя жінка потім».
…То були повідомлення співробітниці редакції, в якій я раніше працював.
Пилип ЮРИК
Коментарі
Додати новий коментар