ДЕ ТИ ВЕШТАЄШСЯ?

Вилупив очі в телевізор – дивлюся серіал про доблесну поліцію та собаку Мухтара. Ось пес наздоганяє злочинця, той не встигає сісти в машину, як Муха (скорочене від Мухтара) вже хапає його за холошу штанів... Лунає дзвінок мого мобільного телефону. Беру, бачу – хтось надіслав SMS-ку. Читаю, і мої очі стають удвічі більшими:

«Любий мій! Ти довго там вештатимешся? Мені вже набридло тебе чекати!»
Дружина, бачачи моє здивування, нібито знічев’я, питає:

– Хто там і що хоче?

– Хтось помилився номером.

Номер абонента мій телефон показує, але не вказує власника. Отже, він у мобільнику не «забитий». Шукати в записниках немає часу, телефонувати чи надсилати повідомлення – також. Кіно цікаве. Кладу, на всяк випадок, біля себе мобілку, дивлюся серіал далі. Злочинець не хоче «колотися», молода працівниця поліції Василина вже нервує, адже доказів справді малувато. І раптом... знову SMS-ка: «Коханий мій, хороший! Тобі що там, сподобалося? Може, і ночувати залишишся? То хоча би повідомлення надіслав».

Номер той же, під текстом підпису немає. Дружина простягає руку, дай, мовляв, гляну. Прочитала, подивилася підозріло:

– Ціка-а-аво! Яка ж це? Бач, коханим називає, хорошим. Хто вона?

– Я сам хотів би знати...

Забираю й кладу телефон, дивлюся далі фільм. На екрані – інший злочинець, який обдурює дружину й хоче разом із коханкою забрати в неї останні заощадження. Умовляє свою жінку підписати папери на продаж квартири. А сам каже, що дуже кохає її. Знову лунає дзвінок телефону. SMS-повідомлення:
«Любий! Я вже не можу далі чекати! Ти що мені обіцяв?»

Дружина, взявши й прочитавши, допитливо:

– Ну, що ж саме?

– Не зрозумів…

– Що ти їй обіцяв?

– Кому?

– Ось цій особі, яка тебе любим і коханим називає, – тицяє пальцем у мобілку.

Хвилин п’ять переконую жінку, що це – якась нісенітниця. Кладу телефон, продовжую дивитися серіал. Ось Максим із Мухою знаходять другого злочинця, у відділку він дає показання, бо боїться, що собака роздере його на шматки. Розповідає, як обдурював дружину, що любить тепер тільки коханку, заради якої готовий на все. Дзвонить мій телефон. Читаю:

«Сонечко моє! Ти совість маєш чи ні? Скільки ж тебе чекати? Чи ти вже там іншу знайшов?»

Першою читає дружина.

– То я вже в тебе «інша»? Дожилася. А казав: єдина, одна на цілім світі! Скільки ж у тебе тих світів?

– Мені що, присягатися чи землю гризти? Кажу, що це – якесь непорозуміння!

– Я так і повірила. Он і той (показує в телевізор) також хорошого й невинного із себе корчив!

– Гарне в тебе порівняння! Спасибі на доброму слові…

– Сам винен! Не мені – тобі дзвонять!

Дивлюся фільм до кінця. Надходить SMS-ка. Дружина читає вголос і її обличчя аж сяє від задоволення:

«Вибач, натискала номер чоловіка, а вийшло, що твій. Збираємося на море, а його немає. Саша».

А потім у дружини вихоплюється:

– Я так і знала, що це хтось помилився.

І я згадав тоді, що в Одесі кажуть: «Ти розумний, як моя жінка потім».

…То були повідомлення співробітниці редакції, в якій я раніше працював.

Пилип ЮРИК