Дев'ять корів на родину

Пенсіонер Григорій Бучинський

У невеличкому селі, що за 18 км від Тернополя, 120 дворів. І, як не дивно це для сьогоднішніх часів, така сама кількість корів. А крім них, ще до 60 коней, повні пташники гусей, качок і курей, а в хлівах рохкають свині. Тобто в кожному дворі справжня сімейна ферма.

Дев’ять корів утримують у своїй стайні подружжя Ігоря і Тетяни Заблоцьких, допомагають їм два сини. Найменший Олег по черзі з односельцями виганяє селянську череду на пасовище, удома слідкує за порядком у стійлах, чистить своїх Маньок, Красух, Чорнух і Лисок, щоб були файними, разом із батьком і братом Василем заготовляє корми.

В урочищі «На криничках» Заблоцькі тричі за літо косять трави на сіно. Припасають на зиму, як мінімум, до 5 тонн пахучої поживи для корів і молодняка. Завозять із найближчого цукрозаводу (аж із Чорткова, за 75 км!) дві-три вантажівки жому. До тисячі й більше тюків соломи, яка йде на січку з кукурудзою і травами. Кормових буряків – не менше 10 тонн. Доїть корів Тетяна Григорівна.

– У мами багато обов’язків, – каже Олег, – вона й продавець у магазині, і сімейний бухгалтер та касир, і кухар. Одним словом, крутиться, як білка в колесі. Тато в нас ще й реалізатор молочної продукції. На «Жигулях» першої моделі возить молоко, сир, сметану на ринок до обласного центру. Має своїх постійних покупців. Денний удій нашої череди становить 70-75 літр, а після розтелення доходить і до ста.

Кажуть, рахувати чужі гроші – не вдячна справа, але в середньому сім’я Заблоцьких має до тисячі гривень щоденного прибутку від продажу молока, сиру і сметани.

У 1990- х роках минулого століття після розпаду колективних господарств у Застав’ї зорганізували селянську спілку «Нове життя». Очолити її довірили інженеру-механіку за фахом, випускнику Київської сільськогосподарської академії Анатолію Бучинському, який уже тоді разом із сім’єю робив перші кроки на фермерській ниві.

Молодий господар отримав у спадок майже вщент розбиті тваринницькі приміщення, занедбане токове господарство, добиту сільгосптехніку і реманент, а також чималі борги від попередників. Довелося відновлювати все фактично з руїн, крок за кроком. Нині ФГ «Бучинський» – успішне. Наразі завершується монтаж потужної зерносушарки. У господарстві працює кожен п’ятий житель. На 800 гектарах орендованої в Застав’ї та Острові землі господарство вирощує зернові й технічні культури. За оренду земельних паїв виплачується по півтори тонни зерна, 50 кг цукру. А хто хоче, може забрати грошима – за пай приблизно 5400 грн.

Та які би не були статки в ФГ «Бучинський», у родині пана Анатолія не відмовляються від дворового утримання корів.

– У нас ця тварина завжди була в пошанівку, – каже його дружина, бухгалтер фермерського господарства Оксана Бучинська. – Це традиція нашого Застав’я. Не варто їй зраджувати.

Пенсіонерка Марія Бучинська доглядає трьох корів. Її однофамілець Григорій Бучинський – дві. По три і більше молочниці мають у хлівах пенсіонери Мирослава Мудра, Марія Зубрицька та інші. Та й молодші жителі села при ділі: не гарують по світах, а мають у себе вдома, хоч тяжко зароблену, проте надійну гривню. Адже корова – це живий гаманець, який не буває порожнім.

Ярослав БАЧИНСЬКИЙ

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.