Яблучка наливні

Андрій Багрій у саду. Щорічний урожай зі всіх площ становить 5-6 тисяч тонн

У вінничанина Андрія Багрія – життя неспокійне. Адже має думати відразу про стан справ у чотирьох господарствах. У підприємстві «Прима-Я» – тому що він його засновник, у «Агромрії», «Обрії», «Полонині» – тому що або співвласник, або керівник. Загальний земельний банк усіх чотирьох становить 1 тисячу гектарів. Нібито й небагато, але цілком достатньо, щоб бути зайнятим із ранку до ночі та ще й втомитися, до нестями.

Займається Андрій Багрій виключно рослинництвом. Вирощує пшеницю, ячмінь, сою та соняшник. Зерно зберігають у кількох власних складських приміщеннях, але основний об’єм відвантажують на елеватор, що розташований за 3 км від села.

У саду культивують малину, смородину, ожину, лохину, із кісточкових – черешню й сливу. Чотири гектари віддано під груші. Але основна культура в саду – яблуні.

Хоче нагодувати яблуками азіатів

Два мільйони деревець зайняли цілих 300 гектарів! Дивишся – і краю не видно. Яблуньки – одна в одну. Плоди розчервонілися, налилися соком, рясно обліпили кожну гілочку.

Питаємо фахівця, як досягають такого щедрого врожаю? Секрет не новий: дотримуватися агротехніки. А крім того, мати власних запилювачів. Для цього в травні в сад виставляють 200 вуликів. Бджоли старанно облітають кожну квітку. Та все одно, за словами Андрія Григоровича, з 50 квіток тільки одна дасть яблуко.

Сорти висаджені різні: від Ренету Симиренка до нових, виведених на основі Голден Делішес. Але зі збутом продукції, за словами пана Андрія, доводиться непросто. В останні роки українські фермери втратили один із основних іноземних ринків, а наш власний переживає не найкращі часи. Дорогі яблука люди не купують, треба шукати інші варіанти реалізації. Пан Андрій проаналізував вподобання жителів різних частин світу й дійшов висновку, що Азія та Близький Схід надають перевагу сортам Фуджі, Ред, Ред Чіф. Із огляду на перспективу, оцей останній сорт у його саду якраз і вирощується.

Кредит – щоб зробити ривок

Наразі підприємства дають до 5-6 тис. тонн яблук. Такий обсяг спонукає шукати місця для зберігання продукції. Для цього нещодавно побудували два фруктосховища – на 350 тонн і 1 тисячу тонн. Але і їх замало для того, аби вмістити весь урожай, тому додаткові площі доводиться орендувати. Чоловік налаштований поступово забезпечити себе власними холодильниками, але це задоволення не з дешевих. Тому доводиться шукати банки-партнери, які допомагатимуть реалізовувати задумане.

Як каже Андрій Григорович, для садівництва потрібні набагато більші обігові кошти, ніж для зернових, – на кількаразову обробку засобами захисту, підживлення, оплату ручного збору. Раніше держава частково компенсувала витрати на закладку молодих садів, особливо на придбання саджанців, і це було серйозною підтримкою. Зараз такої можливості фермери не мають, тому доводиться розраховувати на власні кошти або допомогу фінустанов.

– Намагалися співпрацювати з кількома банками. Складно. Ми не можемо закласти землю, тому що орендуємо її. Банки не хочуть сприймати як заставне майно нашу техніку, тому що це для нас вона – цінність, а для банкірів, скоріше, металобрухт. Та коли почали співпрацювати з Першим українським міжнародним банком, виявилося, що всі проблеми можна вирішити. Аби було бажання, – відгукується про добрі взаємини, що склалися з ПУМБ, Андрій Багрій.

До упаду, але неділя – вихідний

У сезон кожен день вкрай напружений. На так зване «робоче місце» чоловік потрапляє о пів на восьму ранку. Поняття «нормований робочий день» немає, але для себе пан Андрій визначив правило: що б не трапилося, а неділя – вихідний. В усіх. Будь то штатний працівник, а їх у чотирьох господарствах працює 150 осіб, чи сезонний.

– Таку схему роботи я запровадив на всіх підприємствах, – каже аграрій. – Чи посівна, чи жнива, а неділя все одно – вихідний. Ми ж у селі живемо, у кожного вдома багато турбот. І з дітьми треба поспілкуватися. Та й просто відпочити людина має право.

Узимку Багрій повіз своїх працівників у Карпати. Орендували туристичний автобус – і поїхали вчитися їздити на лижах. Подорож була для працівників безкоштовною.

Це в роки студентства Андрій думав, що першим правилом успішного підприємства є жорстке дотримання технології, впровадження аграрних новинок, дисципліна. Усе це, дійсно, так. Але досвід допоміг керівникові вивести й головну складову успіху. Вона – в людях, з якими працюєш. У селянах, які надали свої ділянки в оренду. Як велика вдячність їм за це виплачується по 12 відсотків від нормативної грошової оцінки. Андрій Григорович намагається піти назустріч тим, хто хоче забрати ділянку, щоб обробляти її самостійно, хоч це дуже непросто. Дерева, які на ній ростуть, власникові ділянки не належать.

Грабунок серед білого дня

2007 року в «Обрії» з’явилася перша в Україні промислова плантація лохини. Небагато, усього 1 гектар. Однак ягода добре себе зарекомендувала, хоч Вінниччина не є зоною, придатною для її вирощування. Такою вважаються Волинь і Карпати.

Спершу довелося пошукати саджанці, яких в Україні зовсім не було. Закуповували дорогі імпортні. Підкислювали ґрунт.

– Ми й зараз і торф кислий завозимо, і компости спеціальні, і тирсу, і перегній із хвойних лісів. Це постійний процес, – зауважує пан Андрій. – За лохиною весь час треба доглядати. Тому й ціна на цю ягоду висока. І попит, треба сказати, в усьому світі лише зростає.

До чого не були зовсім готові працівники «Обрію», так це до крадіжок. Місцеві шпаки так увійшли в смак, що під загрозою опинилися один-два гектари довгоочікуваного врожаю. У пана Андрія за всі дев’ять років практики вирощування ягід такої напасті досі не було. Але цього року місцеві шпаки лохину розкуштували.

– Тренованих яструбів, які відганяють шпаків, як у США, звісно, ми не заводитимемо, – каже чоловік. – Будемо тепер запасатися пушками або записами зі звуками диких хижих птахів. Шпаки їх бояться і втікають.

Із полиці – не з гілки!

Виявляється, що є речі, про які ми, міські жителі, ніколи не задумувалися. Іван Григорович цитує свого колегу: «Те, що можна з’їсти, вже не можна продати», – і пояснює зміст сказаного. Садівники – заручники технологій.
Коли вони привозять ожину або яблука на продаж, то ягоди-фрукти мають бути частково зеленим, щоб не пом’ятися і не згнити. А це означає, що фрукт чи ягода ще кислуваті, несмачні, оскільки не набрали тих ароматів і смакових якостей, які мають бути. І більшість міських жителів так і не знають справжнього смаку ожини, яблука, тому що споживають їх у зеленому вигляді, і, мабуть, більшість із них думають, що так і має бути.

Тому якщо хочете посмакувати вітамінами і відчути справжній смак життя – плануйте літню відпустку в селі. Можна й у Строїнці Тепликського району, але головне не красти яблука із садів Андрія Багрія, бо там є охорона.

Вікторія СУМЧЕНКО

Підверстка

Триматися батька

На вибір професії пана Андрія істотно вплинув його батько. Коли хлопець закінчив школу, він сказав: «Вчитимешся на агронома». І цим все було вирішено. Син не сперечався. Вивчився. У 21 рік пішов працювати агрономом у рідному селі. А потім відправився до Києва й закінчив факультет плодівництва, мабуть, інтуїтивно розуміючи, що саме це займе неабияку частину його життя.

В Андрія Багрія двоє синів (11 і 14 років) і 5-річна донечка. Про їхнє майбутнє, він ще не думав.

– Кожен батько хотів би, щоб діти були біля нього і працювали, і справу продовжували, – каже. – Але головніше, щоб вийшли з них добрі люди. Щоб були порядними.

Зараз у сільському господарстві працює майже вся родина Андрія Багрія: і батьки, і брат із сестрою. Це дуже стимулює, адже сімейне фермерство – той шлях, яким давно вже мали піти українські аграрії, вважає чоловік. Він дивується тим дітям, які, отримуючи дуже низьку заробітну плату, котрої не вистачає навіть на оренду квартири, все одно хочуть жити в Києві чи Вінниці, але аж ніяк не в селі. Хоча робота в селі з батьками-фермерами приносила би більш серйозні фінансові надходження.

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.