Сільська громада на Закарпатті заасфальтувала дороги самотужки

Будували за гроші, подаровані містами-побратимами з Угорщини і Словаччини, плюс власні кошти

Дороги в селі Велика Добронь Ужгородського району на Закарпатті до цього року мало чим відрізнялися від решти українських. Центром пролягає міжнародна автотраса М-25, розбита великотоннажними ваговозами.

Інші вулиці були засипані лише гравієм. Навчені гірким досвідом, великодобронці переконалися, що сподіватися на ремонтників облавтодору – марна справа.

– У березні цього року ми скликали конференцію, запросили міста-побратими з Угорщини й Словаччини, – розповідає сільський голова Іван Попка. – Сотня гостей приїхали. Ми показали їм наше село, загалом Закарпаття. Не просили в них нічого. Угорська діаспора, уродженці нашого села самі запропонували допомогу, пожертвували майже 250 тисяч гривень на матеріали – щебінь та асфальт. Але поставили умову, що всі роботи ми виконаємо самі. Створили організацію «Фонд регіонального розвитку Великої Доброні», яка звітувала про витрати.

Сільські активісти вирішили не відкладати справу на колись, скликали депутатів сільради. Розподілили будматеріали на кожну вулицю. Коли відремонтували першу ділянку, зацікавилися й інші вулиці, гуртом почали вкладати нове покриття. Спеціальної автодорожньої техніки в селі немає, тому в хід пішли сільські тракторці та спорядження. Щебінь та асфальт утрамбовували барабанами для зарівнювання посівів кукурудзи.

– Маленьких тракторців у нас дуже багато. На кожній вулиці працювали по 30-40 мешканців, – розповідає Іван Миколайович.

Однак подарованих коштів виявилося замало, і тоді великодобронці дістали власні гаманці. Кожне подвір’я дало на дороги в середньому по 500 гривень. Заможніші викладали й по 3-5 тисяч.

– Асфальт асфальтом, але ж як це згуртувало людей! Працювали зрання і допізна так, що не можна було намилуватися. Бо для себе ж робили. А як закінчили, влаштували вуличні бали. Цілою вулицею варили бограч, жіночки напекли печива. Гуляли, танцювали на новому асфальті до ночі, – каже Іван Миколайович.

Цього року заасфальтували кілька ділянок на шести вулицях, по 100-150 м завдовжки. А на вул. Петефі навіть проклали бетонну велосипедну доріжку.
Самими лише бічними вулицями не обмежилися. За рахунок сільського бюджету опорядили покриття біля автобусних зупинок і поліклініки, оновили дорогу до дитсадка. Місцевий бізнесмен посадив у центрі села квіти, поклав плитку на тротуарах. Тільки саму центральну дорогу полагодили за державний кошт.
– Тепер складаємо плани на майбутнє, – каже Іван Попка. – У нас є два парки, що біля ресторану, хочемо в одному з них створити музей історії села. Наша церква пропонує звести ритуальний зал із холодильником для відспівування померлих. Бо за кордоном уже давно не ховають померлих із дому. Ми разом із церквою шукаємо грант під цей проект. Шукаємо також фінансування під будівництво централізованого водопостачання та каналізації. Поки що в кожному дворі по дві-три свердловини для поливу городів.

Не бідують і вдома

Із 6 тис. жителів села 2 тисячі виїхали на заробітки за кордон. Проте решта не бідує. На своїх городах ставлять великі теплиці й збирають два врожаї на рік. Напровесні вирощують ранню городину – картоплю, капусту, зелень, потім висаджують спеції, червоний гострий перець. Урожай сушать, розмелюють на порошок. Такий перець скуповують оптовики з усієї країни. Сіють також сорго, із якого роблять віники.

У Великій Доброні працюють готель, лісництво, лікарня, поліклініка, притулки для дітей і літніх, торговий центр, ринок і два заводи – комбікормовий і фанерний, що експортує буковий шпон у 5 країн.

Цифра

150 грн
коштував 1 кв. м асфальту, що втричі дешевше, ніж за кошторисом автодору

Сергій ГРОМОВИЙ
9.11.2016

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.