Чому Україна тоне в смітті

Сміття втрамбовують замість того, щоб сортувати й переробляти

Справа про львівське сміття дуже показова. Проявилися відразу всі процеси, які відбуваються в українському суспільстві: корупція, популізм, піар і просто невігластво

Львів сьогодні справді опинився в складній ситуації. Грибовицьке сміттєзвалище, на якому сталося загоряння і загинули люди, закрите. Відкрити новий полігон поки не вдається – немає місця. У списку зараз дві ділянки в Яворівському районі, дві ділянки – у Миколаївському, одна – у Жидачівському. Місцеві мешканці, звісно, проти – вони добре розуміють, що це майже навіки зіпсована земля.

Річ у тім, що нині вже не можна рішенням «зверху» взяти й зробити полігон, де скажуть. Львів і громади в районах тепер самі по собі. І звісно, останнім міське сміття ні до чого. Їм би зі своїм розібратися, адже проблема утилізації відходів актуальна не тільки для мегаполісів, але й для маленьких сіл – одиниці з них сьогодні мають централізоване вивезення. Здебільшогойого просто скидають, де доведеться. І це те сміття, яке практично не розкладається. Скло, наприклад, лежить тисячу років, поліетилен – дві сотні. Тобто проблема має катастрофічні масштаби по всій країні, але зараз говорять лише про львівське сміття. Давайте з’ясовувати, що ж відбувається?

Піар. Сліди львівського сміття сьогодні знаходять в усіх куточках України. Навіть на Буковині, Миколаївщині, Полтавщині та Черкащині. І, чесно кажучи, це повний абсурд. Його справді змушені везти до сусідніх Волинської, Рівненської, Тернопільської, Житомирської областей, бо інакше нікуди дівати. Але відправляти його за тисячу кілометрів – це вже просто анекдот.
– Ситуація набула великого розголосу і від неї намагаються отримати якийсь зиск, хто як може, – вважають екологи.–Чеки з львівських магазинів, зошити із львівських шкіл, які знаходять на стихійних звалищах то на Миколаївщині, то на Полтавщині, – це ж легко організувати, а інших доказів походження немає. Але такі «знахідки» – причина претендувати на якісь кошти з держбюджету або міжнародних фондів на ліквідацію стихійних звалищ, на будівництво сміттєпереробних або сміттєспалювальних заводів.

Корупція і тіньовий бізнес.«Відходибувають різними. Є потрібні:макулатура, пластик, метал, скло, тобто те, що легко переробляється і фактично є безкоштовною сировиною. Непотрібні – це відходи будівництва, лампи-економки з ртуттю, батерейки. Їхня утилізація дорого коштує, – пояснює експерт із питань поводження з твердими побутовими відходами Максим Макуха. – Так от, у всіх розвинених країнах проблема сміттєзвалищ вирішена саме тому, що там абсолютно все сміття переробляється. Є роздільне збирання відходів (кожен видвідходів вокремому контейнері), і, крім того, населення платить не тільки за вивезення сміття, але й за його утилізацію, тому компаніям вигідно працювати. Вони заробляють на «корисному» смітті, а запереробку непотребу їм платять, і таким чином компанії вдається отримуватипевний прибуток. Скажімо, у Швеції, переробляється 99% сміття.

Зовсім інша ситуація в нас: переробляється лише 30% сміття – папір, пластик, скло, метал, і то не повністю, а тільки те, що вдається вибрати на сміттєзвалищі. Однак і ця справа дуже вигідна: за неофіційною інформацією, працювати на сміттєзвалищах можуть тільки наближені до влади підприємці. Наприклад, в одному обласному центрі це зять мера, в іншому – кум мера. Організовані групи безхатченків вибирають на смітниках найцінніше, і це йде на переробку. Звісно, вибирають те, що лежить зверху. Якби було роздільне збирання, відсоток переробки був би значно вищим. Але тоді б треба було витрачатися на організацію сортування та вивезення такого сміття, потім треба було б думати, куди подіти те, що переробляти надто дорого. Справа втратила б свою прибутковість. Тому віз і нині там. Тобто нагромаджується на полігонах».

Популізм.Вочевидь, що навіть за умови правильної організації процесу прибуток від переробки вторсировини не перекриє витрат на утилізацію «складних» відходів. Держава на це коштів не має. У той же час змусити людей платити за сміття влада теж не наважується – українці таких політиків точно не підтримають на виборах.

Ну, ви уявляєте, що почнеться? «Де це бачено, щоб ще за сміття платити, скоро й дихати недадуть!» Люди, на жаль, не розуміють, що сучасне сміття просто так не щезне. І не просто лежатиме століттями, а й отруюватиме все навколо. Одна батарейка забруднює кілька квадратних метрів землі, кислота проникає в ґрунт, підземні води! Лампочки-економки все отруюютьртуттю.

Виходить, що, крім екологів, які розуміють масштаби й невідворотність екологічної катастрофи, повноцінна переробка нікому не треба. Владі – бо втратить заробіток, звичайним людям – бо тоді їм доведеться платити.

Звичайне свинство.Знайома ситуація? КамАЗвивозить будівельні відходив найближчу посадку, використані памперси кидаються сусіду під город, а недопалок – усім під ноги. Сумніваюся, що на таких людей вплинуть якісь аргументи. Як свідчить досвід, численні попередження, прохання про дотримання чистоти, акції з прибирання вулиць не всім допомагають. Значно ефективніше тут діє «метод прута» – високі штрафи. Відповідно до ст.152 Кодексу України про адмінпорушення, штраф для фізичних осіб становить від 340 до 1360 грн, для юридичних – 850-1700 грн.Звичайно, не так легко затримати порушника на гарячому чи довести, що брудна справа була зроблена саме ним.Але якщо є свідки, фотографія чи «сміттєві» докази (квитанції, чеки тощо) – покарати порушника можна.

До речі, Німеччина, як і багато європейських країн, у часи середньовіччя була страшенно брудною. І тільки серйозними покараннями із цим удалося впоратися. Наприклад, в одному з регіонів – Швабії, місцевий граф у XV столітті видав наказ: усі громадяни повинні були слідкувати за своїми сусідами, щоб ті вчасно і в певне місце викидали сміття. Причому, якщо було порушення і про це не повідомили владу, то карали не порушника, а його сусіда. А за «донесення» віддавали частину землі порушникасусіду. Тільки такими методами вдалося навести лад.

– На жаль, у нас проблема не тільки у владі, яка не приділяє належної уваги питанню, але й у менталітеті, – вважає голова громадської організації «Еколтава» Юлія Пашковська. – Ну скажіть, хто в селі повідомить на свого сусіда, що той викидає сміття десь у лісі? Хіба що вони посварилися. А сільський голова хіба буде когось штрафувати? Ні. Бо односельці не зрозуміють, хоча ніби сміттєзвалища всіх дратують. Єдиний варіант – і ніби планують такий закон запровадити – це ввести великі штрафи для громад за несанкціоновані звалища. Тоді й голови, і селяни будуть змушені штрафувати порушників, бо через них потерпатимуть усі.

Інна ПЛЮТА

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.