Сільський театр збирає повні зали

У глядацькій залі не буває вільних місць

Жителі села Лобачівка створили театр, який отримав звання народного
Нині звістки про черговий спектакль із нетерпінням чекають не лише у волинському селі Лобачівка, але й сусідніх селах і районах. Навіть в обласному центрі залюбки йдуть на постановку селян.

– У нашій чудовій Лобачівці театральне мистецтво люблять здавна, – розповідає Андрій Корнейко, художній керівник театру. – Пригадую, ще наші батьки розігрували невеличкі уривки з п’єс. Але нинішній театр ми створили завдяки Петру Фадейовичу Панчуку, народному артисту України, актору Київського національного театру імені Івана Франка. Річ у тім, що він родом із нашого села і кожного року під час відпустки приїздить до своєї батьківщини. Якось Василь Гриб, директор місцевого Будинку культури, запропонував йому: «Давай, Петре, і в нас створимо театр. Адже люди талановиті, тягнуться до цього мистецтва». Петро Фадейович погодився, запросив зі столиці свого товариша-актора, і незабаром у селі відбулася прем’єра «Мартина Борулі». Це було 2010 року. Люди, заінтриговані постановкою своїх же односельчан і відомого актора, поспішали до Дому просвіти. Зал був повним– зайняли не лише 260 місць, але й доставлені лавки й стільці. І все одно частина глядачів стояла. Тож нині спектаклі частенько граємо в два сеанси, аби їх побачили всі бажаючіз усього району.

Утеатральному мистецтві задіяні багато верств населення: учителі, учні, працівники сільської ради, тимчасово безробітні. Кажуть, що беруть на ту чи іншу роль лише тих людей, на яких ця роль «лягає».

– На пробах одразу видно, яка роль кому більше підходить, – каже Андрій Михайлович. – Приміром, землевпорядник сільської радинеперевершено грає роль Голд, студент Сергій Корнейко – викапаний Шинкар, роль Хави найкраще виконує школярка Юлія Смаль. Однак наші вистави, мабуть, не мали б такого успіху, якби не Ярослав Музика, місцевий столяр, який завжди допомагає нам із виготовлянням декорацій. Швачка Зоя Семенюк одягає акторів, а Олександр Шепшелей, учитель музики, створює музичний супровід. Від першої репетиції до прем’єри проходить місяць.

– У Петра Фадейовича, приміром, саме відпустка, – веде далі художній керівник. – Тож швиденько визначаємося, що будемо ставити, розподіляємо ролі – і гайда до роботи. А в кожного ж городи, чимала господарка!Тож репетиції проводимо, закінчивши справи вдома. Буває, що й репетиції закінчуються опівночі або й пізніше, а раненько – знову підйом, бо ж чекає бараболя, корова та інша робота. Проте наші актори – люди, які неймовірно люблять театр, справжні ентузіасти своєї справи.

До речі, під час участівпередачі«Надвечір’я» на Першому Національному телеканалі глядачі, які бачили гру лобачівськихаматорів, сказали, що сільські актори так правдиво грати не можуть. Оце і є визнання!
Згодом сільські актори зіграли спектакль «Земляки» за творами Василя Шукшина, потім «У селі Анатівка»за твором Шолом-Алейхема.

– Нас із дружиною якось на виставу запросив приятель із Лобачівки, – розповідає Іван Шевчук із райцентру Горохів. – І так нам припала до вподоби постановка цих талановитих аматорів, що відтоді не пропускаємо жодного спектаклю. Нині з нетерпінням чекаємо на прем’єру.

Тим часом актори кажуть, що завдяки своєму знаменитому земляку відкрили для себе зовсім інший світ, адже Петро Фадейович і навчить, і підкаже, і допоможе. А наприкінці літа сільські актори вкотре порадували свою публіку – у День незалежності відбулася прем’єра п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло».

Олена ГАВРИЛЮК,
Фото Олександра Пілюка

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.