У кафе «Під липою» прилетіли гості…

ipatovskiy.ru_.jpeg

У Івана Тимофійовича та Ганни Григорівни, які два роки тому відзначили золоте весілля, була єдина причина для суперечок: чоловік мало не щодня любив привести до хати сусіда чи колишнього товариша, щоб випити чарку-другу, а баба Ганна скаржилася, мовляв, нездужає ні на стіл ставити, ні прибирати.

– Хочеш чарку випити? Налий собі, – говорила баба Ганна чоловікові. – Але не збирай тут застілля. Стара я вже гостей відбувати.

– Е, бабуню, нічого ти не розумієш..., – зітхав Тимофійович (так його по-вуличному називають). – Хіба ж то насолода хильнути мовчки та юшки поїсти. Хочеться по-культурному, з тостом, та поговорити, молодість згадати, про наших вождів побалакати… А ще: щоб побільше люду було за столом…

– Як хочеш побільше за столом, то збирайтеся під липою: ось там сидіть собі по-культурному та з тостами, – пробурмотіла гнівно дружина. – Там місця вистачить, хоч усю вулицю скликай! Хай несуть і випити, і закусити.

– А що? Ганно, та ти ж у мене вундеркінд! – аж підскочив Тимофійович і попрямував до дверей.

За мить Тимофійович накривав дошки під великою липою поліетиленовою плівкою. Потім підкотив кілька розрізаних колод. Отож стіл і стільці були готові.
А дідусь не вгавав: чекав школярів зі стиглими грушами з власного саду, щоб допомогли в організації…

– Каринко, мені треба твоя допомога, – мовив сусідці одинадцятикласниці. – Напиши гарну вивіску: «Кафе «Під липою». Зробиш? Тільки швиденько. Бери грушки.

– На завтра зроблю, до випуску треба готуватися, – мовила дівчинка.
– Ні, треба зараз, прошу. Увечері вже відкриття вуличного культурного закладу.

За півгодини вивіска з картону висіла, прибита цвяхом до товстого стовбура липи.

Нарешті все було готово. Тимофійович побіг до сусідів скликати на врочисте відкриття, натякнувши, що кожен приходить зі своїм…

За годину під липою було весело. Щоправда, там були лише чоловіки, жінки не поспішали відвідати «кафе». Та під вечір, прийшовши забирати чоловіків, представниці прекрасної половини вулиці приєдналися до церемонії відкриття.

Перший день роботи нового «кафе» вдався на славу: вранці більшість його відвідувачів чухала потилицю і шукала розсолу. А Тимофійович мовчки сів снідати і не знав, як розпочати розмову з дружиною, адже баба Ганна ні словом не обізвалася після того, як побачила, що чоловік впроваджує в життя її необдуману пропозицію. Ось так і мучився Тимофійович, доки сусіди не купили улюбленого бабусиного вина та не виманили її в «кафе».

Вуличний заклад, як кажуть, знайшов свого клієнта. У когось дрова порізали чи сіно покосили – стало звичним іти обідати до Тимофійовича під липу. Дизайн кафе не вимагав вишуканого меню, а веселий настрій був гарантований.

…Одного погожого липневого дня Тимофійович з особливим пафосом обійшов сусідів і запросив на вечір до «кафе», таємничо додаючи кожному: «У наше кафе прилетіли гості. Багато. Треба гарно зустріти. Приходити треба вдвох, тобто з пляшкою…Ну і прикусити, як годиться. Не самому ж мені зустрічати…»
Надвечір під липою було людно. Жінки навіть нове вбрання одягли. Та й до столу, ніби зговорилися, нові салати понарізали, а Тимофійович чималу каструлю картоплі наварив, щоб баба і не знала. Вирішив зробити сюрприз: запросити дружину на готове.

– Ну що ж , дорогі мої сусідоньки, прошу до столу, – сказав, потираючи руки господар.

– А де гості, що прилетіли здалеку? Тимофійовичу, ви нас не надурили? – примружившись, мовила сусідка.

– І як ви могли подумати? Прислухайтеся, як над нами гуде… Уранці такий гарний рій сів на липу. А тоді влетів у ящик, який мій зять-пасічник у гущавині липи поставив . Ось так і вони облюбували наше кафе.

– Тільки пити тепер треба в міру, зять же, мабуть, говорив, що п’яних бджоли не люблять, – застеріг присутніх сусід.

– У міру, так у міру.., – зітхнув Тимофійович, – але сьогодні бджоли з дороги втомлені й дуже зайняті… Можна, думаю, як завжди…

Настя ЧОПІВСЬКА

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.