Вчений-ядерник Сергій Панкєєв став успішним фермером

Підприємство Сергія Панкєєва обробляє 5 тис. га. Культивує пшеницю, ячмінь, овес, горох, соняшник, ріпак

Сергій Панкєєв любить землеробство за те, що результат праці можна відчути в руках. Захоплюється розведенням африканських сомів і приготуванням на відкритому вогні

Село Велика Знам’янка, що на Запоріжжі, зустрічає нас спекою. А за ошатним парканом на порозі невеликої будівлі вже чекає Сергій Панкєєв – директор ПП «Алекс».

Цю посаду чоловік обіймає лише рік. До того підприємство майже чверть сторіччя тримав у міцних руках його батько – Володимир Панкєєв. Керував Володимир Вікторович «Алексом» і точно знав, що ніколи не опиниться воно в чужих руках, адже мав трьох синів – Сергія, Олександра та Олега. До того ж старший Сергій отримав багаторічний досвід управлінської діяльності в держустановах і на додачу до двох дипломів ще й третій – Херсонського аграрного університету. Так і сталося.

Ми обираємо професію чи вона – нас?

Чинний директор Сергій Панкєєв – людина серйозна, розважлива, небагатослівна. Але, як з’ясувалося, не позбавлена здатності захоплюватися. Першим завзяттям стала ядерна фізика. Аби реалізуватися в цій сфері, Сергій вступив до Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості. Від спеціальності «Утилізація ядерних відходів» був у захваті. Його випуск був першим таким в Україні. Але, коли закінчив навчання, працювати на атомній станції не захотів. Повернувся додому. Рік допомагав батькові, а потім пішов на державну службу. Нову професію опановував у Міжрегіональній академії управління персоналом, далі вдосконалював знання в Національній академії державного управління при Президентові України і, нарешті, напрацьовував досвід у держустановах. Та як би там не було, хліборобська справа переважила.

Наразі Сергій Володимирович найкраще, ніж у кабінеті, почувається в полі та поміж комбайнів, сівалок і тракторів. Одразу помітно: проходячи повз них, пишається, що підприємство повністю забезпечене технікою.

– Потребу в новій і сучасній техніці ми відчули років шість тому. Але власними коштами розширити машинний парк не вдавалося. Досить довго шукали банк, де можна було би взяти вигідний кредит, і нарешті зупинилися на Першому українському міжнародному банку – ПУМБ, – розповідає директор. – Завдяки співпраці з ним придбали два нові комбайни. Це дозволило зменшити терміни та підвищити якість збору врожаю, поліпшити умови роботи для механізаторів.

ПП «Алекс», до складу якого входить ФГ «Луч», обробляє 5 тис. га. Культивує пшеницю, ячмінь, овес, горох, соняшник, ріпак. Є також невеликі плантації проса, гірчиці, коріандру та сочевиці. Зерно зберігають у власному зерносховищі, переробляють на власному млині.

4,5 га займає виноград, який саме достиг під час нашого візиту. Різноманітні сорти, колір, смак… За сім років вирощування був час експериментувати! Звісно, ми скуштували по ягідці. Смакота!

Не для промислового виробництва, а більше для власних потреб у «Алексі» утримують гусей, курей, індиків, перепелів, овечок, диких і в’єтнамських свиней. Біля обійстя пасеться білий кінь – давній подарунок батька одному із синів. Тварині 22 роки, і вона спокійно доживає віку серед галасливих пернатих і кабанчиків.

Та головна цікавинка – африканські соми. І хоч прибутку від «вусатих», за словами пана Сергія, ніякого, їх продовжують розводити. У кожному басейні вміщається до 20 тисяч мальків! Потім їх пересаджують до більших ємностей. А рибки – у «дитсадку», ми не проґавили можливості отримати безкоштовний пілінг! Занурили руки. Рибки почали торкатися шкіри… дивні враження!

Батьківськими стежками

Своє господарство Панкєєв-старший заснував у 1990-х, коли було ще не зрозуміло, чи встоїть воно від натиском обставин, чи зможе принести прибуток. Тоді під обробітком було лише 150 гектарів.

Сергій почав працювати разом із батьком у 12 років. Чого навчився син? Багато працювати.

– У будь-якої людини, яка займається бізнесом, має бути висока працездатність, – каже Сергій Володимирович. – Працювати треба 18 годин на добу, особливо в аграрному бізнесі. Для землероба мають значення терміни. Трохи проґавив хоч день чи техніка поламалася – і все, втратив частину, а то й увесь урожай. Тому з початку березня і до початку листопада кожен день я буваю в полі. Осіння посівна почалася – а ми вже думаємо про весняну, а то й наступну осінню.

– Нам із братами, – продовжує чоловік, – вдавалося побути з батьками, тільки коли вони працювали. Ні вихідних, ні відпусток. Тільки робота, робота, робота… Саме тоді, з юних років, ми були привчені до праці. Я зовсім про це не жалкую і тепер своїх дітей виховую так само.

У пана Сергія двоє дітей – син і донька. Дівчинка ще мала – 7 років. А 14-річний син Володимир уміє і трактором, і комбайном керувати. Із батьком на полях із 6 років.

Сімейний бізнес об’єднав усю родину Панкєєвих. Брат Олександр працює головним агрономом, Олег теж завжди «на підхваті», адже відповідальності йому не бракує. Мама тримає фінансовий фронт.

Має «Алекс» і відданих працівників, які стояли біля витоків господарства і протоптали разом із Панкєєвими аграрну стежку завдовжки в 25 років.

– Я назавжди залишаюся в сільському господарстві, тому що мені це цікаво. Мені подобається, коли запускається щось нове. Мені подобається, що результат своєї праці можна не лише побачити, а й помацати, – зізнається наш співрозмовник. – Звісно, іноді буває дуже важко, руки опускаються, але потім подумаєш, скільки праці твоєї родини вкладено в цю справу, і знову приходиш у тонус, починаєш складати плани.

…Час разом із директором ПП «Алекс» промайнув швидко. Але без пригощання відпустити нас відмовилися. Заманювали смаженими перепелами та шурпою. Не змогли відмовитися, адже де може бути смачніше, ніж у селі? А за обідом дізналися про ще одне захоплення нашого героя. За словами директора, він дуже любить готувати, але тільки на відкритому вогні. А фірмова страва – польовий борщ.

Впевнені, що вам теж тепер хочеться в гості до пана Сергія.

Підверстка

Думати про тих, із ким поряд

Велика Знам’янка – велике село. Тут мешкає приблизно 8,5 тис. жителів. І кожен із них знає: якщо трапиться щось серйозне, йому є до кого звернутися. Не забуває підприємство й про допомогу чотирьом школам і чотирьом дитсадкам.
У «Алексі» працюють люди з трьох сіл і міста Кам’янка-Дніпровська. Аби їм було зручно діставатися до роботи і з роботи, підприємство організує безкоштовний автобус. Надає повний соціальний пакет, безкоштовні обіди й вечері, намагається за можливості підвищити зарплату.

Розвиткові підприємства сприяє постійний пошук талановитих механізаторів та агрономів, співпраця з університетами.

– Ми постійно відряджаємо своїх працівників на різні конференції, семінари, – розповідає Сергій Панкєєв. – Звичайно, їздимо й самі. Бо це розвиток підприємства, а він неможливий без особистого розвитку кожного.

Вікторія СУМЧЕНКО

Фото Василя Ніколаєнка

Проект «Хвала рукам, що пахнуть хлібом» створений за підтримки ПУМБ

Доверстка:

– 1989 року я працював на стрижці овець, – із усмішкою згадує Сергій Панкєєв. – Було мені тоді 9 років. Коли отримав свою першу зарплату, мене переповнювала гордість. Купив на ті гроші собі джинси.

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.