Село на Буковині страждає через військових

На переконання Олени Філин, нафтобаза вкоротила життя не одній людині

Село Заволока, що розкинулося під Чернівцями, географічно складається з трьох частин. Верхня Заволока зливається з горою Цецино, середня – ніби потопає в яблуневому саду, а нижня – це вже майже початок Чернівців. І таке вдале поєднання – гарна природа і близькість до обласного центру – роблять село привабливим. Та виявляється, не в усьому.

– У вас тут так гарно! Що не обійстя, то писанка, – мовлю під час зустрічі з Захарієм Шевчуком, сільським головою села Михальчі, до якого належить і Заволока.

– Зауважили розкішні оселі? А це за рахунок статків заробітчан, які повиїжджали із Заволоки по всіх світах. Можливо, з огляду на фінансову скруту, це й добре. Та яку долю своєю тривалою відсутністю вони вготували своїм дітям? Про це хтось замислюється? – каже Захарій Іванович, ідучи зі мною тихими вуличками Заволоки.

Як зауважує сільський голова, земля тут на вагу золота, кожна сотка дбайливо доглянута. У тому числі й пайові наділи, які селяни здають орендарям.

Суттєвих перемін останнім часом небагато. Працює Будинок культури, бібліотека, проте вкрай бракує давно омріяної дитячої установи. Спромоглися на статки громади спорудити церкву, знайшли кошти на вуличне освітлення. Та про що б не говорили із сільським головою, розмова раз по раз торкалася екологічних проблем, через які життя в Заволоці раєм не назвеш.

В усі часи проблем людям додавало сусідство з глиняним кар’єром, хазяїном якого є цегельний завод. Не один раз вода, накопичена з вироблених ділянок підприємства, забруднювала криниці. Та ця біда не найбільша.

Справжньої гризоти нижній Заволоці завдає колишня нафтобаза військових.
Розташована вона на площі понад 25 гектарів. І хоча об’єкт давно не функціонує, звідти й досі витікає і потрапляє в криниці людей якась хімічна речовина, склад якої ніяка експертиза не може достеменно визначити.
– Рівень забрудненості в криницях лише по свинцю перевищує допустиму норму в 200 разів, – каже Захарій Іванович. – Отже говорити про довгожителів Заволоки марно. Звідки ж вони візьмуться, коли через забруднення питної води та землі смертність у нас помолодшала?

Ця нафтобаза з ємностями на поверхні й під землею стала нічийною після розпаду СРСР. До сьогодні зі схилу, де вона була розташована, тхне на сотні метрів.

– Невже немає виходу? – питаю.

– Є, – відповідає голова. – Це проведення в нижню Заволоку центрального водогону з чернівецької мережі. Але потрібні мільйони. А де їх узяти сільраді? Ті, хто має гроші, питну воду завозить, а бідніші люди використовують ту, яка в отруєних криницях.

На підтвердження його слів, із одного з будинків, спираючись на костур, виходить літня жінка – Олена Миколаївна Філин.

– Навіть не вірю, що й досі жива, бо мої ровесники давно на тому світі. Це через те, що користуємося отруєною водою. Ось понюхайте воду, – пропонує жінка. – Хіба її можна пити? Та все одно п’ємо, бо іншої немає.
Тим часом у середній та верхній Заволоках своя тривога. Там людям не дає жити колишнє міське сміттєзвалище, яке закрили 20 років тому. Свого часу в нього звозили відходи з таких промислових гігантів, як «Легмаш», «Кварц», «Гравітон» і безлічі інших.

– Із сміттєзвалища, коли воно функціонувало, потічками, наче кров, витікала така зараза, що мухи нальоту падали, – цілком серйозно каже сільський голова. – Небезпечні витоки потрапляли в річку Вільхівець, в якій я ще малим купався і в якій навіть рибка водилася, потрапляють у стави сусіднього села Кам’яна.

Як кажуть, коментарі зайві.

Іван АГАТІЙ

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.