Юрій Березовський годує медом і хлібом із власної пекарні

Юрія Березовського складно застати в офісі

Далекий 1993-й. Тернопільщина. Молодий чоловік Юрій на 40 гектарах землі започатковує своє господарство. Ще не досвідченому тоді юнаку, якому виповнилося не набагато більше двадцяти років, виділяють найгіршу землю, думаючи, що нічого серйозного з того все одно не вийде.

Якби тоді можна було зазирнути на 13 років уперед, то здивуванню односельців не було би меж. Адже сьогодні одне з найуспішніших в області господарств – ПП «Агрон» – тримає на своїх плечах рідне село Товстолуг.

Що таке «Агрон»?

Господарство вражає не стільки масштабами, як ошатністю й доглянутістю територій. Техніка, не залучена до роботи, акуратно вишикувалася під навісом, «патріотичні» жовто-блакитні вулики симетрично розмістилися за білим парканом. Як тут оку не радіти?

Сьогодні «Агрон», до складу якого входить ФГ «Березовське», обробляє 4 тис. га землі, отримані в оренду від 2 тис. пайовиків. Надало 80 робочих місць. Не нехтує тваринництвом, тримаючи свиней, овець, гусей, бджіл. Має сучасний машинно-тракторний парк, сервісний центр, власну метеостанцію та міні-хлібопекарню. Ой, якби ви тільки могли відчути запах свіжоспеченого «агронівського» хліба!

Зараз підприємство вирощує озиму та яру пшеницю, сою, ріпак, буряк, кукурудзу та ярий ячмінь. Також цього року мають перші посіви гороху. Та основну ставку вже багато років поспіль «Агрон» робить на буряки.
– У когось культура № 1 – кукурудза, а в мене буряк. Відколи працюю, у мене не було жодного року, щоб я вилучав буряк із сівозміни. Він завжди був рентабельним, яка би не була ціна на цукор, який би не був урожай, – пояснює директор ПП «Агрон» Юрій Березовський.

Нині триває будівництво власного зерносховища 12 метрів заввишки та об’ємом 4,5 тис. кв. м.

На чому-чому, а на техніці «Агрон» не заощаджує. Мають нові моделі тракторів і комбайнів відомих марок, три посівні комплекси. Це одне з небагатьох господарств, яке використовує технологію точного землеробства. Комбайни обладнані картами родючості та спеціальними датчиками для диференційованого внесення добрив, що може собі дозволити не кожен закордонний фермер.

Цікаво, що назву свого підприємства Юрій Березовський присвятив дружині Наталії. До слова «агро» приєднав першу літеру її ім’я – «АгроН».

Батьківська справа

Любов до землі передалася Юрію від батька, свого часу заслуженого механізатора України.

– Мій батько все життя працював у колгоспі. Вивчився на тракториста. І скільки себе пам’ятаю, уся техніка в нього працювала, як годинник. Він ніколи її не здавав на капремонт, а сам лагодив. Може, і мені все це передав і саме тому я так полюбив сільське господарство, – розповідає Юрій Романович.

Працюючи з татом на полях, хлопчина набував досвіду та вчився аграрним «законам». Бачив і невдачі, і успіх.

– Я донині згадую ту жнивну пору, коли перші рази приходив на поля. Запах тієї соломи... І хоча моя мама дуже хотіла, щоб я був священиком або вчителем, я, закінчивши 8 класів, відразу чітко й твердо сказав: іду вчитися на агронома, – розповідає чоловік.

Разом із кількома однокласниками хлопець пішов опановувати професію. Більшість односельчан зійшли з дистанції. Але не Юрій. А треба сказати, що згодом до аграрної освіти він додав ще й вищу економічну.

Перші випробування

– Коли я відслужив строкову в армії, батько вже дуже хворів. Узяв його комбайн на жнива і почав працювати. Одного дня сталося так, що в мене злетів підшипник. А в період занепаду СРСР у колгоспі навіть підшипників не було. А батько мав. Я прийшов до лікарні й він, хоч уже й погано говорив, пояснив, де в гаражі й на якій полиці є потрібні деталі. О четвертій годині ранку, як тільки сонце зійшло й люди вийшли в поле, я вже налагодив комбайн. Тоді (і коли батько ще був живий, і коли вже його не стало) я так зациклювався на роботі, що вона не полишала мене й уночі. Батько приходив до мене в снах і підказував, як і що робити, – згадує чоловік.

Юрій із кожним днем ставав усе більш упевненим аграрієм. Загартовувався труднощами. У державі якраз почався процес надання землі під фермерські господарства. А в молодого ж Березовського завжди була мрія мати щось своє. І здійснилося. У 23 роки став наймолодшим фермером області.

Однак було дуже важко. Працювати доводилося багато й довго, іноді вночі. На дружину та двох маленьких дітей зовсім не вистачало часу.

– Зараз згадую і трохи пишаюся тим, що витримав всі негаразди й не зійшов із тієї стежини, – каже пан Юрій.

Династія

Нині в господарстві працює практично вся родина Березовських. Дружина Наталія займається розрахунками та фінансами. Старшого сина Романа, який уже став надійним помічником батькові, ми застали в полі, де саме тривали жнива. Хлопець здобув юридичну освіту і працював у прокуратурі, але волею випадку йому довелося замінити батька в господарстві, майже так, як колись Юрію Романовичу свого батька.

– Три роки тому я потрапив у страшну аварію і шість тижнів провів у реанімації, – розповідає Березовський-старший. – Роман повністю замінив мене. Я хвилювався, але він кожен вечір до мене приїжджав і розповідав, скільки засіяно, скільки зібрано… Приємно, що він у таку хвилину не допустив занепаду підприємства. А згодом він зрозумів, що не бачить перспектив у юридичній галузі й почав працювати в мене. Зараз і посіви-жнива – на ньому. Курує також продаж зерна. Тому я можу більше часу приділити лікуванню, онукові та меншому сину Максиму, якому 11 років.

Окрім Романа і Максима, Юрій Романович має доньку Марію. Вона зараз у декретній відпустці, а її чоловік, як і має бути в цій родині, працює в ПП «Агрон».

Пан Юрій розповідає, як приємно було помітити перші прояви любові до фермерства в молодшого сина.

– Пішов якось на випускний у дитсадок. Підходжу, а діти саме пишуть на повітряних кульках, ким вони хочуть бути в майбутньому. І мій Максимко випускає кульку, на якій написано «фермер». Знаєте наскільки це приємно? Я так розчулився! – зі сльозами на очах згадує Юрій Березовський.

Польові зустрічі

На «задимленому» половою полі нам пощастило ближче познайомитися з комбайнерами «Агрону», які саме збирали пшеницю. У кабінах грає приємна музика, чисто та просторо, а завдяки системі клімат-контролю ще й доволі прохолодно. І тому, за свідченнями комбайнерів, робоча зміна не така важка, як колись.

Сам Юрій Березовський намагається постійно бувати в полі.

– Я лише після аварії не міг туди їздити, а так мене в офісі важко застати, – каже він. – Я і харчуюся в полі разом із комбайнерами. Ми настільки спрацьовані, що я можу кожному потиснути руку, зазирнути в очі й побачити, як почувається, який у нього настрій.

До речі, про харчування в полі. Усі страви – з власної кухні та з власним свіжоспеченим хлібом. Мені теж пощастило пообідати разом із комбайнерами. І скажу: обід у полі втричі смачніший за звичайний!

Аграрна колискова

Під час посівної й жнив не спиться аграрію Березовському через думи про врожай. Тоді він запускає своє, перевірене роками «снодійне».

– Ходжу, тиняюся, усе думаю, що і як має бути, а потім лягаю, закриваю очі й починаю уявляти: як їду в комбайні, під мотовилом мерехтять колоски, зерно сиплеться… Урожай буде добрим… І нарешті засинаю, – розкриває секрет аграрій.

Коли погода не дає працювати – настає довгоочікуваний перепочинок. Так само сповільнюється робочий темп і взимку, але тоді кипить інша праця – розумова: яку техніку придбати, які корективи внести в технологію посіву, де брати кошти на розвиток свого господарства? Адже як не крути, одним бажанням і любов’ю елеватор не збудуєш і зарплату працівникам не збільшиш. Для стабільного функціонування будь-якого підприємства найважливішою складовою є гроші. Тому Юрій Березовський постійно шукає надійних партнерів і вигідні банківські пропозиції.

– Цього року ми змінили банк на «ПУМБ», де дійсно вигідніша пропозиція. Адже кожен зайвий відсоток, який треба заплатити, ми рахуємо і йдемо туди, де кращі умови, – пояснює пан Юрій.

Раніше спецрежим ПДВ дозволяв аграріям використовувати повернуті кошти на розвиток свого господарства, тепер фермери залишилися ні з чим. Тому зараз порятунок шукають у цікавих банківських пропозиціях. Зокрема, для себе обрали послугу авалювання векселів.

– Що нам сподобалося в банку «ПУМБ»? – продовжує господар. – Ми прийшли, швидко оформили документи й працюємо. А в інших іноді папери тримають місяць-два, а потім кажуть: вибачте, документи не пропустили, сума завелика тощо… Але якщо чесно, я переконаний, що за рік-два не ми в банках позики братимемо, а вони в нас, – сміється чоловік.

Незважаючи на виробничі труднощі, чоловік не забуває дбати про своє село та сусідні, де орендує землі. Для дітей Юрій Березовський будує ігрові майданчики, має футбольну команду «Агрон» і утримує велике футбольне поле, на якому дозволяє тренуватися і ФК «Тернопіль». Піклується і про харчування школярів, забезпечує їх підручниками. Учителька початкових класів із села Малий Ходачків Марія Попів розповіла, що в їхній школі чоловік зробив ремонт і взагалі на прохання про допомогу безвідмовний.

– Були би гроші, а куди використати ми знаємо, – каже аграрій. – На щастя, не маємо манії купувати яхти за мільйони доларів, брати собі собачок, вставляти їм золоті зуби… У нас є море інших нагальних проблем.

Не встигаємо записувати, стільки планів у пана Юрія! І власний млин, і невеликий елеватор, а також кабінети перукаря, масажиста, сімейного лікаря та стоматолога на базі підприємства. Усе, щоб і самим було комфортно, і працівникам, які часто цілодобово зайняті на роботі в полях.

Вікторія СУМЧЕНКО

Фото Василя Ніколаєнка

Проект створено за підтримки «ПУМБ»

Підверстка

А потім життя підсолодив

Нещодавно пан Юрій відчув бажання розводити бджіл. Бажання перетворилося на пасіку з 120 вуликами, яка за два останні роки стала найкращою на Тернопільщині.

Окрім вітчизняних вуликів, тут є і польські, і турецькі. Зокрема, останні вважаються найкращими у світі й витримують температуру від мінус 60 до плюс 50 градусів. Окрім традиційних бджолиних помешкань, є в чоловіка й два лікувальні будиночки на вуликах.

– Як тільки маю можливість, заходжу в інтернет і відразу читаю про бджіл. Таким чином трохи навчився, щось підказали знайомі, – розповідає про своє захоплення директор «Агрону», – Якщо розібратися, все, що дають бджоли, лікувальне: і мед, і пилок, і перга, і маточне молоко. А в обрізках із рамок запаковані бактерії, що вбивають ракові пухлини.

Пригощаючи нас, чоловік розповів, що досить серйозно підходить до вивчення порід бджіл і вже зараз має 8 німецьких маток породи бакфаст – найпродуктивнішої й наймиролюбнішої у світі.

Мед пан Юрій роздає рідним, друзям та усім своїм працівникам, а що залишається, йде на реалізацію. Пасіку він планує вдосконалювати так само, як і все своє господарство, адже постійно мріє про нове.

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.