Бджоляр живе на 9 поверсі, а бджоли - на 10-му

Пан Юрій переконаний, що його приклад наслідуватимуть інші жителі Луцька

Перші уроки догляду за бджолами чоловік отримав ще хлопчаком – вулики тримав його дід на Харківщині. Тому, як жартує пан Юрій, любов до цих працьовитих комах йому передалася генетично. Основну пасіку з 12 вуликів чоловік тримає неподалік Луцька, у лісі. Та кілька років тому сталося так, що одна бджолосім’я захворіла й виникла потреба постійного догляду за нею. Щодня пасічник не мав змоги провідувати її, тому знайшов вихід.

– Я живу на останньому поверсі 9-поверхівки в одному зі спальних районів міста, – розповідає Юрій Мещеряков. – Тому й вирішив перевезти вулик із лісу і поставити його на даху. Щоправда, спочатку не знайшов спільної мови з комунальними службами. Проте коли заявив, що дірявий дах мусив латати власним коштом, бо не діждався від них допомоги, комунальники від мене відчепилися. І ні до мене, ні до вулика вже ніхто не мав претензій.

На жаль, спочатку чоловіка спіткала невдача. Попри всі спроби врятувати бджолосім’ю, вона загинула. Але наступної весни в порожній вулик залетів рій і облаштувався в ньому. Тоді пасічник вирішив зробити на даху зону для релаксу. Настелив спеціальну ізоляційну плівку, виклав на неї шматок дерну й висіяв конюшину, яка є гарним медоносом. Згодом поставив туди пальму, чимало вазонів із квітами, посіяв траву. Щоранку й щовечора чоловік піднімається на дах – полити квіти і посидіти в затишному куточку природи серед міста.

– У нас бджоли на даху – дивина, – каже пасічник. – А за кордоном у великих містах їх налічують сотні. Приміром, у Парижі – 300 вуликів, у Берліні – 900. Є загальноміські проекти з облаштування пасік на даху, під це з місцевих бюджетів виділяються гроші. Загалом у багатьох країнах Європи міське бджільництво – важливий елемент у створенні гармонійно розвиненого мегаполісу. Бджоли в містах роблять суттєвий внесок у захист довкілля, запилюючи рослини. До того ж, як не дивно, гинуть вони менше, ніж у селах, де частенько поля обробляють хімікатами, отруйними для комах-трудівниць.

Як розповідає пан Юрій, його бджоли звикли до висоти й безпомилково знаходять дорогу додому. Поруч із багатоповерхівкою – парк, де росте чимало медоносних дерев – лип, акацій. Та й під будинком є абрикоси та вишні, а на клумбах із ранньої весни до пізньої осені буяють квіти.

Сусідів бджоли не кусають і на балкони до них не залітають, тому ніхто не проти захоплення пана Юрія.

Біля вулика чимало роботи, проте пасічник каже, що втоми біля комах-трудівниць не відчуває. Навпаки, лікується бджолотерапією – як тільки схопить радикуліт, кладе комаху на хвору поясницю. За короткий час після укусу біль проходить без мазей чи таблеток. Самі бджоли влітку його майже не кусають. А от нині, коли комахи готуються до зими, сердито реагують на будь-яке втручання. Так вони захищають свої запаси їжі.

У майбутньому пасічник сподівається знайти в місті однодумців, які готові продовжити його справу. Каже, що готовий проводити майстер-класи з догляду за бджолами в умовах міста. Упевнений, що справа в нього вдасться, і Луцьк від цього лише виграє.

Любов ПОЛЯНСЬКА

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.