Борщ «на славу»

woman365.ru_.jpeg

У сільських родинах, особливо там, де було багато дітей, батьки привчали їх до праці та відповідальності з малих літ. Старші допомагали плекати та виховувати молодших. А ті, у свою чергу, поважали старших братів і сестер. Навіть по-доброму боялися їх, якщо можна так висловитися. Батьки, зайняті на роботі в полі чи на фермі, не мали часу займатися вихованням, готувати їжу та вчасно ту дитину годувати. Діти виховувалися самі. Проте авторитет батька та матері, старших був дуже великим.

Василинка зростала якраз у такій багатодітній родині. Молодші братики та сестрички, прибравши в помешканні, могли йти бавитися. Старші допомагали в полі, на городі та доглядали тварин. Василинка була із середніх дітей. Дівчинка разом із братиком мали готувати їжу на всю дитячу сімейну компанію. Якщо брат, незважаючи на те, що приготування їжі вважалося суто дівчачою роботою, залюбки цим займався, Василинка кухні не терпіла. Вона неохоче чистила картоплю й овочі для супу чи борщу, любила їсти салати, та не хотіла навіть із городу помідорів та огірків нарвати, щоб його приготувати. Брат, бувало, сам і картопельки насмажить, і борщику зварить, і компот приготує, щоб у спекотну пору було що дітям попити. А Василинка тим часом із хлопцями піде купатися чи навіть у футбол грати. Про походеньки Василинки брат не смів сказати навіть старшим братам чи сестрам, не те, що батькам. Знав: буде насварена, а то й бита. Сестричку він любив дуже, а тому багато що їй прощалося, хоч була старша від нього на два роки.

Одного дня батько сказав, що на обід прийде додому. Тобто до обумовленого часу все мало бути на столі, бо чекати ніколи. Брат зранку другого дня взявся до справи, а Василина пішла на став із дітьми купатися. Хлопчик чомусь цього дня був без настрою, хвилювався. Напевне, тому, порізав із необережності пальчик і вилив на ногу окріп. Хоч рана та опік були незначними, хлопець втратив вправність і не міг, як зазвичай, швидко впоратися з роботою, яку завжди виконував залюбки. Він попросив сусідських хлопчиків чимдуж побігти на став і покликати на допомогу Василинку. Не хотілося розчаровувати батька та залишити його без обіду.

Василинка прийшла неохоче. Можна сказати: хлопчики на мотузці привели її додому. Вона, незважаючи на рани братика, не пожаліла його, а сердито вигукнула: «Ти перервав нам цікаву гру! Тепер через твою незграбність моя команда програє без мене!» Хлопець всіляко виправдовувався, навіть вибачався: «Василинко, зовсім скоро прийде тато голодний, а в нас борщ не готовий. Василинка перекривила брата: «Борщик не готовий. А хто винуватий? Я порізала тебе чи обпекла?» Василина запевнила, що зварить страву вмить. Хіба ж борщ складно готувати? Дівчина налила в каструлю холодної води, вкинула туди відразу квасолю, картоплю, буряки, моркву, цибулю, зелень.

Десь за півгодини чи трохи більше страва, як здалося дівчинці, була зварена. А тут і батько на порозі: «Донечко, я дуже поспішаю. Насип борщу, дай кусень хліба». Коли Василинка покуштувала те, що збиралася подавати татусеві, який її так само, як і брат, дуже любив, то стала біля плити, не знаючи, подавати, те, що мало би бути борщем, чи ні. Капуста у страві переварилася, буряки чомусь стали не такі червоні, як були на початку, картопля одна готова, інша була твердою, квасоля взагалі не зварена. Та й сама страва нагадувала швидше баговиння, ніж запашний борщ. Батько підійшов до дівчинки. Вона, плачучи, промовила: «Борщ не вдався». «То нічого, вдасться іншим разом. А зараз насипай, який є»,- підбадьорив тато.

Що мала робити Василинка? Насипала миску борщу, додала туди кілька ложок сметани, подала хліб і чекала, що батько добре висварить її та піде голодний. Але він, на диво, їв, прихвалюючи, вдаючи, що нічого особливого не трапилося. А потім ще й додаткову порцію попросив. Василинка подала. Батько з’їв, подякував і побіг на роботу.

Дівчинка, після того, як він пішов, плакала й запитувала в брата: «Чому він мені нічого не сказав, що борщ несмачний. Невже він такий був голодний, що не зауважив цього?» «Мені здається, Василинко, - мовив брат, - що він його заледве їв. Але тато, знаючи, що ти дуже старалася, не хотів тебе засмучувати. Він вірить, що наступного разу в тебе вийде набагато краще». «Так, так, обов’язково вийде».

Із того часу Василинка ніколи не залишала брата одного на кухні. Вона навчилася не лише готувати смачний борщ. Дівчина стала дуже вправним кондитером. Вона випікає чудові торти, короваї. Тепер її величають по-батькові - Василина Григорівна. Запрошують на весілля за господиню. А історія з борщем стала для неї добрим уроком.

Галина ЮРСА

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.