У село приїхав цирк

Мавпочки Ніколюка виконують акробатичні трюки, жонглюють

Трупа Сергія Ніколюка 15 років виступає в селах

– Ми зараз із мавпочками в Одесі на морі. Відпочиваємо, бо вже закрили сезон, – перекрикує шум хвиль Сергій. До розмови час від часу вриваються вигуки мавп.

Артист живе в місті Кременчук на Полтавщині. Він – професійний циркач-жонглер. Після травми був змушений залишити велику арену, але із цирку не пішов. Зібрав власну трупу й щоліта, починаючи з травня, дає циркові вистави в селах. Цьогоріч закрив 15 сезон мандрівного цирку. Самому Сергію зараз 48.

– Я вперше побачив мавп і цирк дитиною, коли в моє село на Полтавщині приїхала така сама трупа мандрівних артистів, як я зараз, – пригадує чоловік. – Тоді в клубі стільців не вистачило, і люди йшли зі своїми ослінчиками, несли лавки. Як зараз пам’ятаю, що квиток був 50 копійок. У нас – 20 гривень, а солодку вату для дітей продаємо по 10. Ми, напевно, найдешевші серед українських мандрівних цирків. Знаю хлопців із Житомира, які теж їздять із цирковими виставами. Так вони беруть по 35 гривень.

Кажуть, щоб і ми ціну піднімали, а я не можу. Хочу, щоб уся сім’я могла прийти на виставу, а не одну дитину відправити. Буває, що приносять відро картоплі чи миску помідорів й просять, щоб пустили дитину на виставу, бо не мають грошей заплатити. Як відмовиш! Запрошую заходити разом із дитиною. Нам не шкода, хай дивляться люди. Перед виставою іноді чую, що, мабуть, наш цирк «такий собі», «не дуже», якщо всього 20 гривень беремо. А потім виходять здивовані, збуджені, задоволені.

Сергій Ніколюк дресирує тварин. Його мавпочки роблять акробатичні трюки, жонглюють. У програмі є також пітон. Годують його кролями. Удома хазяїн плазуна спеціально для нього вирощує вуханів, а під час гастролей купує в селян.

Окрім Сергія, у трупі 45-річна Олена Шатковська, яка виконує гімнастичний номер з обручами й голубами, і ще двоє хлопців-студентів. Вони клоуни. Один навчається в Київському інституті фізкультури, а інший – у цирковому училищі столиці.

Уся трупа вміщається в один бусик. Приїжджають до районного центру, ідуть до управління культури й пропонують гастролі селами. Або ж просто заїжджають у село до сільради й мандрують з одного населеного пункту до іншого. На день дають не більше однієї вистави. Ночують у палатках біля водоймищ.

– Ми рибку ловимо, юшку варимо. Це неймовірна насолода. А яка душевність, коли після виступу в клубі люди запрошують нас на вечерю! Зносять до клубу страви, сідають із нами. Такого щирого спілкування ніде більше не знайдеш!
Коли Сергій говорить про це, то таке враження, що не він селянам дарує свято, а вони – йому.

За 15 років подорожування зі своїм цирком Ніколюк об’їздив майже всю Україну. До початку військових дій виступали і на сході. Програму вів російською. Тепер перейшли на українську. Виступ триває годину-півтори. Залежить від публіки й бажання та кількості дітей побавитися з клоунами та дресированими звірами. Найменша аудиторія, перед якою давали виставу, 9 глядачів. У селі було лише кілька хат. Часом доводиться виступати просто неба, у садку. Не в кожному селі є клуб, школа, пошта, медпункт чи контора, де можна виступити.

– Якось давали виставу на току поміж куп зерна, – розповідає Сергій. – Виходили з-за них наче із-за куліс. Одного разу приїхав фермер і каже: «Тут неподалік люди жнивують, поїхали!». Але в селі не було навіть сільради, і ми виступали на току. Фермер той привіз із поля трактористів, комбайнерів, діти позбігалися. Такі моменти дорожчі за будь-які гонорари!

Мирослава МИГИДЮК
Фото Мирослави Мигидюк

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.