«Сільський ревізор» уперше завітав на Західну Україну

Наші ревізори і Голова Нижчелуб'янської сільради Василь Таращук

«Сільський ревізор» уперше завітав на Західну Україну, де серед мальовничих пейзажів Тернопільщини розкинулися село, овіяне козацькою славою

Саме тут Богдан Хмельницький улітку 1649 року керував облогою Збаразької фортеці. Нащадки тих козаків у ХХІ сторіччі долають сучасні проблеми: воюють із вибоїнами на дорогах і старими дахами, ламають голову, де взяти гроші на фінансування дитячих, спортивних і культурних закладів.

До ревізії села Нижчі Луб’янки нас запросив депутат районної ради ще в травні, тож ми просто не могли більше зволікати. Дістатися до села заважали величезні ями на дорогах, сильний дощ і густий туман. До того ж трохи заблукали, бо місцеві бабусі виявилися справжніми Сусаніними – ледь не завели нас у «болото».

Усі найважливіші об’єкти села розташовані буквально на одній вулиці: сільрада, Будинок культури, магазин, школа, дитсадок і навіть місцевий ресторан.

СІЛЬСЬКА РАДА. На вході до сільської ради Нижчих Луб’янок відчувається запах фарби. Окинувши оком приміщення, бачимо світлі коридори й пластикові вікна – свіжий ремонт.

Сільський голова Василь Таращук протягом 12 років працював директором школи, а сільським головою став кілька років тому, тому всі проблеми і потреби села знає не з чуток. Велика купа документів і папок на столі вказує на те, що адміністративна робота кипить. На полицях стоять численні кубки та грамоти – спортивні досягнення села.

Василь Степанович починає свою розповідь із хороших новин. Бюджет села з населенням 1350 жителів 2015 року вперше становив понад 1 млн грн.
– Змінилося адміністрування податків, – пояснює голова. – На сьогодні більша частина залишається в місцевому бюджеті. Підприємець, який сплачує податки, бачить результат – його коштом будують тротуар чи дорогу. Ми намагаємося залучити якомога більше підприємців, надаємо їм земельні ділянки. Як результат, надходження до бюджету села від оренди землі збільшилися з 12 до 50 тис. грн на рік. Є й спонсорська допомога. За відсутності агрохолдингів місцеві фермери, які тут виросли і шанують цю землю, вкладають кошти в соціальну інфраструктуру.

Децентралізація (а пропонували об’єднати 7 сіл) Нижчих Луб’янок ще не торкнулася. За словами Василя Степановича, громада, до таких кроків поки морально не готова.

Частково вирішена одна з найболючіших проблем для села – із сміттям. Для закриття звалищ і вивезення сміття коштів не вистачає, проте в селі вже закупили спеціальні контейнери для його сортування. Обійшли всі подвір’я, провели роз’яснювальну роботу. Тепер усі знають, що відходи потрібно розділяти: пластикові й паперові – окремо, органічні – закопувати в себе на городі.

Узагалі, за нашими спостереженнями, сільський актив дійсно активний.

5 балів

ШКОЛА. Середня школа – навпроти сільради. Звідти доносяться звуки радіо, молотків і чоловічих голосів: будівельники перед будівлею вкладають бруківку. Учні ще на канікулах. У школі Нижчих Луб’янок навчається 120 дітей, у класі в середньому по 10 учнів. Така кількість дозволяє зробити процес якіснішим, діти добре показують себе на олімпіадах із предметів. Мало хто з учнів після закінчення йде до ПТУ – усі продовжують освіту в університетах або ліцеях.

Директор школи Руслан Іваськів веде нас закладом, каже, що школи в окрузі планують закрити, а їхній навчальний заклад зробити опорним. У коридорах майже всі вікна нові. Встановлена нова котельня. Готові приступити до підняття даху і ремонту аварійного класу, в якому протікає стеля.

– Найбільшу допомогу отримуємо від громади й сільської ради, – каже Руслан Олегович. – Із державних коштів нам мало що можуть виділити. Капітальний ремонт спортзалу було зроблено завдяки значній фінансовій підтримці батьків.

Ідемо до спортзалу оцінити ремонт, який ще триває. Вікна замінено, стіни відновлено, стелю також. Щоб ще й підняти стелю, наразі розробляється проект. Для фінансування робіт залишилося хіба що виграти грант.

Роздивляючись школу, у класах ми побачили нові плакати з математичними формулами, портрети письменників, багато книжок на полицях, чудернацький скелет у кабінеті біології (мабуть, місцева чупакабра) та шкільний вівтар біля входу.

Через незакінченість ремонту...

4 бали

ДИТЯЧИЙ САДОК. Перед ним теж укладається бруківка. Завгосп садочка Петро Клопотюк, який проводить роботи, каже: якщо би були кошти, поклав би бруківку по всьому селу. В. о. завідуючої Надія Клопотюк розповідає, що дитсадочок почали відбудовувати 2007 року, за цей час капітально відремонтували стелю, вікна та двері. Дуже сподіваються на відновлення басейну, який залишився з радянських часів. Зараз садочок відвідують 34 дитини.

– Дитсадок перебуває на балансі Міністерства освіти і науки, проте земля – у розпорядженні сільради, – додала пані Надія. – Якщо говорити про тих, хто допомагає нам, так це батьки та сільський голова. Ремонт робимо власними силами.

Пані Клопотюк зізнається, що вихователі, батьки і діти мріють про хороший ігровий майданчик на вулиці. І справді, розгулятися дітям особливо ніде – одна гірка і пара гойдалок. Тут збирається вся дітвора села! А всього в селі понад 300 малих.

4 бали

СПОРТ. Нижчі Луб’янки по праву можуть називатися спортивним селом району. Місцеві спортсмени незмінно посідають перші місця у Тернопільській області. У «спортивному арсеналі» села знаходиться 2 футбольних поля, 1 волейбольний майданчик та спортзал.

Місцева волейбольна команда налічує 15 осіб, які тренуються майже щодня. Результат – із 6 команд району нижчелуб’янська посіла 4 місце. Застали дітлахів за вечірньою грою в «пляжку». Волейбольний майданчик розташований у самому центрі села.

У приміщенні сільської ради «Сільський ревізор» знайшов повністю укомплектований спортзал – це ініціатива місцевого спортсмена, який із кожної поїздки до Європи привозив тренажер. Усі вони уживані, але якісні. Стіни спортзалу потроху тріскаються, а стеля починає сипатися – приміщення явно потребує ремонту. Хлопці запевняють, що відремонтували б усе власними силами, були б кошти.

Юнаки села вже більше 7 років займаються в «качалці» за символічну плату в 5 грн. у день – для покриття витрат на опалення й електроенергію. Загальна вартість придбаних тренажерів становить майже 150 тис. грн.

Уже біля 2 років спортзал «конкурує» за відвідувачів із місцевим баром «Півасік», який відкрився поруч. Утім, «наливайка» не заважає спортивній культурі: місцеві дівчата почали більше ходити до спортзалу, а хлопці – їздять навіть із району та ближніх сіл.

5 балів

КУЛЬТУРА. Коли ми розпитували жителів Нижчих Луб’янок, що їм хотілося би покращити в селі, майже кожен вказував на Будинок культури. Селяни активно беруть участь у різноманітних культурних заходах, проте сам осередок культури залишає бажати кращого – стеля давно потребує ремонту, протікає і пішла тріщинами. Але це не заважає організовувати справжні свята. Так, влаштований із нагоди 500-річчя села концерт став наймасштабнішим серед населених пунктів району. Ми із задоволенням відсвяткували в Нижчих Луб’янках Яблучний Спас. Дякуємо за враження!

– Сільрада виділила кошти. Тепер у нас є нова музична апаратура, вікна та двері. Залишилося відремонтувати дах, – зауважує директор Будинку культури Володимир Жила.

Через дах, що протікає, більше за інших потерпіла бібліотека. «Узимку сидимо в куртках, тому що дуже холодно», – жаліється бібліотекар Наталія Залуцька. Тимчасово книгозбірню переселили в невелику кімнату, ремонт великої просторої наразі проводять, навіть змінили вже вікна. На жаль, не вистачає книжок, особливо для школярів і дошкільнят. Деякі зачитані «до дірок».

4 бали

АГРАРІЇ ТА ПІДПРИЄМСТВА. У Нижчих Луб’янках робочі місця створюють не агрохолдинги, а підприємці й фермери. Усі вони по-своєму допомагають соціальному розвитку села – хто вікна вставить, хто на бруківку пожертвує.
Підприємство ТОВ «Арсен» починалося з 3 га орних земель, а зараз обробляє 300 га. Сільськогосподарська техніка переважно імпортна, окрім улюбленого старого трактора директора Степана Таращука, який він називає «Ластівкою».

– Маємо два ангари, проте цього замало, тому всю продукцію намагаємося збувати швидко. Техніку придбали власними силами – бо хто зв’яжеться з кредитами, втратить свободу, – говорить Степан Васильович.

Один із найбільших платників податків на селі – ФОП «Данилевич», яке займається експортом продуктів переробки деревини та паливних брикетів до країн Європи. Загалом, продукцію з Нижчих Луб’янок імпортують Нідерланди та Литва. На підприємстві зайняті 12 працівників, а сам завод звели з нуля за рік. Сільська рада згодилася віддати під забудову землю на місці старого зруйнованого корівника. Планують розширюватися.

У селі функціонує ще одна деревообробна майстерня. Юрій Кошіль займається виготовленням меблів із цільної деревини вже 13 років. Розповідає, що бізнес розпочав спільно з батьком, коли викупив приміщення.

Хоч ми завітали не до всіх фермерів, упевнено можемо поставити бізнесу Нижчих Луб’янок…

5 балів

ДОРОГИ. Центральна дорога в селі добре заасфальтована. Люди розповідають, що колись під час виборів депутати вирішили поагітувати не гречкою, а асфальтом. Із того часу основну трасу доробляли, коли на історичні пам’ятки Збаража захотіли подивитися то прем’єр, то президент. Із села можна дістатися до двох районних центрів. Із Нижчих Луб’янок курсує маршрутка до Збаража (3-4 грн) і до Тернополя (15 грн).

Більшість доріг села або вкриті щебенем, або ж є звичайними ґрунтовими дорогами – десь 50 на 50.

Кілька років тому сільрада закупила щебінь у кар’єрі неподалік за символічну суму 1 грн/т. На вивезення матеріалу витратили 100 тис. грн. Як результат, з’явилися 2 км хорошої дороги.

Двічі на рік ґрунтові дороги в селі рівняють котками, проте через сильні зливи частину вимило й утворилися великі ями. Тож заплановано поточний ремонт і в 2016 році.

5 балів

ВУЛИЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ. Уночі про Нижчі Луб’янки можна сказати, що це не село, а містечко: майже всі вулиці освітлені. На сьогоднішній день у селі 70 ліхтарів, які почали встановлювати 2010 року. Із 9 вулиць лише одна залишилася без освітлення. Сільський голова сказав, що ліхтарі для неї вже закуплені, проте трансформатор не витримує напруження через велику протяжність вулиці – близько 2 км. Тож чекають на встановлення підстанції для розвантаження.

4 балів

МАГАЗИНИ ТА КАФЕ

Наші пусті шлунки нагадали про обов’язковий пункт ревізії – визначення вартості соціального кошика: олія (1 л) – 22,80 грн, гречка (1 кг) – 39,90 грн, борошно (2 кг) – 18, 60 грн, хліб – 7,20 грн, молоко (1 л) – 14, 80 грн. Загалом –103,30 грн.

Нижчі Луб’янки мають 9 магазинів і 2 кафе. Продавці в перших двох крамницях, які ми відвідали, виявилися не дуже привітними. Більшого, ніж «купляйте та йдіть», ми так і не дочекалися. У наступному міні-супермаркеті, навпаки, із покупцями охоче спілкувалися, і з нами ведуть щиру бесіду.
Обидва кафе користується популярністю – у них і бенкети влаштовують, і просто заходять перекусити.

5 балів

ЗВ’ЯЗОК. А от стільникове покриття в селі відверто розчарувало. Мобільні оператори МТС та Lifecell ледь працювали. У Нижчих Луб’янках працює один інтернет-провайдер «Бінет», який саме підключав до мережі школу і дитсадочок, доки тривала наша ревізія. Мешканці села кажуть, що інтернет тут працює зі швидкістю до 100 мб/с – не гірше, аніж у столиці.

4 бали

МЕДИЦИНА. У Нижчих Луб’янках є сільська амбулаторія. Приміщення старе, ще австрійського будівництва. У ній працює 6 осіб – завідуюча, фельдшер, педіатр, молодший медичний персонал. Здебільшого, селяни їдуть лікуватися до ближнього Збаража. Частину будівлі сільська рада здає в оренду приватному стоматологічному кабінету.

Ця міні-клініка була створена два роки тому, проте вже користується широким попитом: черга розписана на тижні, а то й на місяць уперед. Власниця стоматології Лілія Старицька після 8 років роботи в Тернополі вирішила розпочати власний бізнес у селі. Уся апаратура та обладнання сучасне та придбане власним коштом, а ціни на послуги – удвічі нижчі, ніж в обласному центрі. Пропонуємо вам оцінити облаштування сільського стоматологічного кабінету. А ви б довірили свої зуби пані Лілії? Ми – так, хоч поза чергою можливістю не вдалося скористатися.

5 балів

ДОПОМОГА АТО. За щире бажання підтримати тих, хто опинився в біді… 5 балів
Переваги села:

• робочі місця для селян у місцевих господарствах
• вирішено проблему зі сміттям
• діє Будинок культури
• проводиться ремонт тротуарів і доріг.

Недоліки села:

• приміщення бібліотеки не відремонтовано
• Будинок культури не опалюється
• відсутній дитячий ігровий майданчик.
Остаточна оцінка – 55 із можливих 65.

До фото:

Остапчук

Найбільша церква – католицький Храм Покрови Пресвятої Богородиці – була збудована ще наприкінці ХІХ сторіччя.

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.