У селі Бобриця розвивають кінний спорт

Змагання з олімпійського виду спорту - триатлону, який поєднує в собі плавання, велогонку й біг, пройшло в Бобриці вдруге

У селі на Київщині проходять змагання з триатлону та кінного спорту, у бібліотеку приїздила відома мандрівниця, а будівельні відходи застосовують для… ремонту доріг

Усупереч стереотипу, що в невеликому населеному пункту складно прожити, село Бобриця Києво-Святошинського району облаштовується та розвивається. Торік ми вже писали про це село. І от знову не втрималися, бо за цей термін Бобриця назбирала нових подій.

Звісно, не можна скидати з рахунків незначну відстань від села до Києва – усього 35 км. Однак чи мало сіл в Україні, які нібито й розташовані зручно, а радощів від того чи якогось прибутку їхнім жителям ніяких. А Бобриця – той самий приклад активної громади, яка, здається ніде не пропаде. То вже, мабуть, так зірки стали, що в одному місці зібралося необхідне число небайдужих людей. Їм не все одно, що оточує їх і їхніх дітей, як проводитимуть вони своє дозвілля.

Цікаво, що на території Бобрицької сільради немає ніяких потужних підприємств, які би спонсорували ініціативи жителів. Місцевий бюджет наповнюється за рахунок земельного податку, тобто коштів у ньому негусто. Але ніколи не відмовляють у підтримці будь-якої доброї ідеї самі мешканці, поповнюючи сільський благодійний фонд «Розвиток і благоустрій». До охайного та активного села тягнуться гості, а бобринці радо приймають їх.

Свято трьох «П»: проїхатися, побігати та поплавати

У травні село гуло від спортивних змагань: тут пройшов чемпіонат України з триатлону Bobritsya Triathlon Cup. Бігали, плавали та їздили на велосипедах біля двох сотень спортсменів із різних областей, а разом із ними до села завітали більше тисячі вболівальників.

– Порадувала дорога, мотосупровід і нагородження, – відгукується про захід житомирянин Єгор Мартиненко, який усьоме у своїй кар’єрі виграв чемпіонат України зі спринту в триатлоні.

– Дякую за організацію! – висловлює слова вдячності львів’янка Софія Прийма, яка теж далеко не новачок у спорті, має з чим порівнювати. – Вода була трішки холодна, але ми пливли в спеціальних гідрокостюмах, в яких було досить тепло. На велосипедній трасі багато поворотів, підйомів і спусків, траса технічна.

Чудове дозвілля було не тільки в спортсменів, а й у простих жителів села, які прийшли на свято.

– Було дуже цікаво спостерігати за змаганнями «Залізних людей», особливо чоловіків, – посміхається мешканка села Світлана Забудська. – Інтрига тримала в напруженні до останнього моменту. Також було смачно і весело. Навіть дощова погода не зашкодила отримати позитивні емоції та гарно провести час.

Віртуальні мандри в бібліотеці

Село відвідала відома мандрівниця Ольга Сергєєва, авторка книги «Під червоними вітрилами від Арктики до Антарктиди». Найменшому слухачеві – кілька років, найстаршому – біля вісімдесяти. Усі із задоволенням слухали цікавинки про життя австралійців, японців, китайців, абіссинців, гренладців, мадагаскарців і вільних маюрі (австралійські аборигени). Верталися додому – ніби з далекої мандрівки, хоча з бібліотеки ніхто не виходив.

На коня!

Не встигли бобричани видихнути після бурхливого триатлону, як розпочався кінно-спортивний сезон.

– Дисципліна ТRЕС в Україні була започаткована саме в селі Бобриця, – розповідає організатор змагань, заступник голови правління Федерації з ТRЕС Леся Гордієнко. – Протягом наступних років ми плануємо вступити в міжнародну федерацію. У майбутньому, маючи гідну арену, змогли б проводити міжнародні змагання. Для Бобриці це було б ще однією «фішкою» для приваблення інвесторів і туристів.

За словами Лесі, ТRЕС – це своєрідний екзамен на здатність подорожувати, долаючи будь-яку відстань з будь-яким рельєфом та природними перешкодами. Ідея виникла, коли її 11-річний син разом із друзями зацікавився верховою їздою. Потрібно було щось універсальне, не дуже складне, але з чіткими правилами. Саме в Бобриці 2013 року пройшов перший старт, утворилася Всеукраїнська федерація з ТRЕС, куди входять 10 областей: Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Київська, Полтавська, Харківська, Житомирська, Львівська та Рівненська.

– Я вважаю, що справжній патріотизм полягає в тому, щоб не скиглити, а розвивати щось нове, цікаве та важливе. Наші діти забагато часу проводять за комп’ютерами, а відпочинок зводиться до віртуального спілкування в соцмережах. Школа, на жаль, також мало сприяє розвитку їхнього здоров’я. Тому спорт має бути невід’ємною частиною життя нашої молоді, – підсумовує бобричанка. Вона – доцент кафедри англійської філології в одному з вишів, приватний підприємець і мама трьох дітей. А коні – це хобі впродовж 30 років.

Головний «плюс» ТRЕС – універсальність: у ньому взяти участь може як людина, яка сидить у сідлі лише півроку, так і фахівець вищого класу. Просто перша матиме простіші умови змагань, а другому доведеться їхати вночі, через важкі перешкоди, по воді тощо. Усі вершники мають добре «читати» мапи та орієнтуватися за компасом. Щоправда, спеціальних мап для кінних туристів в Україні немає; навіть якісні топографічні для змагань знайти не вдалося – тому організатори самотужки їх створювали, їздячи по місцевості.

Чисто, де метуть

Жителі Бобриці вже забули, що таке стихійні сміттєзвалища та бруд на вулицях. Неабияку роль у цьому зіграли комунальники КП «Бобриця».

– Два рази на рік ми обрізаємо дерева, – звітує Володимир Буткевич, директор КП. – Підтримуємо в належному стані газони, слідкуємо за узбіччям доріг. Забезпечуємо збирання та вивезення відходів від приватних садиб на офіційне сміттєзвалище. Для цього з 97 родинами укладені договори. Щомісяця вони добровільно перераховують від 50 до 250 грн залежно від своїх можливостей. Послуга діє так: в усіх магазинах мешканці купують спеціальні марковані сміттєві пакети вартістю 20 грн на 110 літрів та 10 грн на 65 літрів. Мешканці виставляють заповнені відходами пакети на узбіччя доріг біля своїх садиб, а трактор, проїжджаючи, збирає їх двічі на тиждень.

Навіть будівельне сміття, яке зазвичай не приймають жодні полігони, не турбує місцевих селян. Один із мешканців слідкує саме за такими відходами, перебирає їх, відділяючи дерево та пластик, а рештою вирівнює дороги.

Комунальне підприємство оновило свій технічний парк – придбали міні-трактор, причіп, ґрунтофрезу, плуг, відвал, вал карданний, розкидач, бензотример, бензобур садовий, насос, мотоблок, віброплиту, кутошліфувальна машинка.
Таким розкішним «набором» техніки може похвалитися далеко не кожна міська комунальна контора – не те, що сільська!

У найближчих планах – велодоріжки, освітлення центральних вулиць та облаштування безлічі алей і клумб.

Леонід, який працює вже четвертий рік, зізнається: цієї весни збулася його давня мрія – йому довірили прибирати центральну частину села. Для комунальника, який обожнює рідне село, це велика честь.

– Зранку я буджу всіх шумом газонокосарки та запахом свіжої трави, – розповідає чоловік. – Потім їдемо з трактористом збирати сміття, далі підстригаю дерева та кущі. Робота на свіжому повітрі в мальовничому селі – у радість.

Гуляти – так гуляти

А в жовтні Бобриця святкуватиме день села. Щоправда, такого розмаху, як торік, тут ще не бачили. Біля 600 гостей, виставка скульптур Міжнародного симпозіуму, циркове шоу, пантоміма, ярмарки та майстер-класи. Уже традиційним став масовий розпис дерев’яних фігурок бобрів – символів Бобриці – потім жителі із задоволенням ставлять їх на своїх подвір’ях.
– За один день наш музей відвідало три сотні людей, це дивовижно! – ділиться радістю директор місцевого краєзнавчого музею Микола Ковальчук.

Якщо село й надалі розвиватиметься такими темпами, через кілька років стане привабливим туристичним об’єктом Київщини.

Наталія ФЕДОРОВА

Фото із сайту села Бобриця http://bobrytsya.kiev.ua

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.