Викладач і фінансистка стали фермерами

Родина Протопопових: Дмитро, Катерина, однорічна Руслана, чотирирічна Поліна та семирічна Марійка

Дмитро й Катерина із трьома маленькими донечками оселилися на закинутому хуторі на Кіровоградщині: виробляють натуральні продукти, за якими тепер в інтернеті черга

Подружжя Протопопових задумало втечу з мегаполіса відразу після весілля. Дмитро на той момент закінчив аспірантуру, працював в інституті на кафедрі прикладної математики, Катерина – у банку.

– Однак ми не хотіли просидіти все життя в офісі. Воно нам здавалося, ніби в клітці, – зізнається Дмитро.

Те, що новим місцем буде село, вони визначилися відразу, хіба що не знали, яке саме. Оскільки з власного транспорту був лише скутер, а якийсь скарб уже нажили, вирішили шукати неподалік. Купили екологічну карту України. Почали досліджувати місцевість. Спочатку обстежили територію в межах 100 кілометрів від Дніпропетровська?. Дніпродзержинськ і Кривий Ріг відхили відразу, як забруднені території. Нарешті зупинилися на селі Троїцьке П’ятихатського району. Та за три роки життя в ньому зрозуміли: не їхнє місце. У Троїцькому вкоренилися свої звичаї, існували певні правила. Їх потрібно було дотримуватися, щоб вписатися в місцевий колорит. Подружжя не хотіло підлаштовуватися. Тож пошуки «свого» тривали.

Ідеальним місцем для здійснення задумів Дмитра й Катерини став крихітний хутір Семигір’я у Світловодському районі Кіровоградської області.

Біля графського саду

– Нам хотілося, щоб був тихий куточок і траса подалі. На той час на хуторі мешкало шістнадцять селян. До найближчого села, де є сільська рада, школа, магазин, – сім кілометрів. Когось це могло зупинити, а нас тільки порадувало, – згадує Дмитро.

У давнину в Семигір’ї граф Лобачевський побудував великий і гарний маєток. Тут була велика дерев’яна школа, родючі сади. З усіх навколишніх сіл до графа приїздили по фрукти і ягоди. Але з плином часу від садиби нічого не залишилося. Але там, де був сад, і досі плодоносять фруктові дерева: раз на два-три роки. Зате плодів приносять скільки, що гілля ледь тримає яблука, груші, сливи. І сорти такі смачні, що, за словами місцевих жителів, на ринку таких уже й не продають. Ліс наступив на маленький хутір – де-не-де видніються невеличкі хатинки. Одну з них і зайняли Дмитро з Катериною.
Зробили ремонт. Стали господарювати.

Під власний сад Протопопови відвели 2,5 гектара. Щоправда, поки що на них ростуть тільки шовковиця та акація. У майбутньому, кажуть, буде волоський горіх. Біля великої ділянки – менша. Там висаджені фруктові дерева, ягідник і город. Усе це царина Катерини.

Капуста в люцерні

– У нас всі рослини ростуть укупі, – розповідає господиня. – Під плодовими деревами – кущі, під кущами – суниця та овочі. І, як це буває в природі, вони ніби доглядають одна за одною. Якщо такий баланс встановлений, то не потрібно ні сапання, ні проривання, ні захисту. От, приміром, усі кажуть, що капусту вирощувати складно – поливати треба, комах відлякувати. У мене таких проблем немає, бо я сію капусту по люцерні.

Катерина розповідає про свою технологію. Спочатку сіє люцерну, потім капусту. Як зійде капуста, навколо неї жінка обриває люцерну, щоб вона не затуляла молодим рослинам світло. Коли капуста трохи підросте, люцерна вже не конкурент, і Катерина залишає її в спокої. Жодного разу за все літо не поливає, навіть коли посуха. Шкідників ніяких немає – ні метеликів, ні гусені. До кінця літа виростають капустини по 3-4 кілограми.

Рослинна суміш

Який же різнобарвний сад Протопопових! Смородина, порічки, аґрус, барбарис, гумі, хеномелес, калина, обліпиха, ірга, зизифус, жимолость, актинідія, лохина садова, брусниця... Дерева ростуть рідко. Тому між ними прекрасно почуваються кущі. Легка тінь від гілок захищає землю від спеки. Коли опадає листя, воно мульчує ґрунт.

Між кущами росте лісова й садова суниця. Катерина помітила, що найбільше ягід біля кущів смородини. Виходить, що рослини самі обирають собі сусідок.
– Землю не копаємо й не оремо. Нас узагалі приголомшує вигляд зораної землі, адже в природі вона завжди прикрита рослинами. Навесні між суницею я розкидаю насіння овочів і цілющих трав, – розповідає жінка. – Роблю це так. У великому відрі змішую насіння кукурудзи, гороху, помідорів, моркви, буряку, шпинату, квасолі, редису та інше. Потім розкидаю це все по городу і посипаю замість землі товстеньким шаром листя з акації. У такий спосіб усе дуже добре сходить. Усім рослинам вистачає весняної вологи. Якщо дуже густо зійшли, я звичайно ж, проріджую, залишаю лише в тій кількості, що треба. Бур’яну я вказала його місце в перші ж роки. Прибирала, звісно. І зараз на городі немає ні щириці, ні лободи.

Свої секрети є в родини і з вирощування насіння сортових гарбузів. Цього сезону вродить майже тридцять сортів. І всі вони не схожі ні за формою, ні за смаком. А почалося все з того, що Дмитро шукав насіння найсолодшого. Щоб можна було їсти сирим. Які знаходив, ті й замовляв. Улюбленцем став сорт Китайська гітара. Із нього виходить найсмачніший сік.

Наодинці із цілим світом

Усе, чим оточили себе Протопопови, є природним, натуральним: дім поміж озер і лісу; город, в якому порядок установлює сама природа; рівні стосунки між подружжям, радісне спілкування з донечками; дружнє, якщо можна так сказати, відношення до братів наших менших. Утримують карликових кізок, романівських овець і в’єтнамське поросятко. Кіз і овець – заради молока, а порося – із цікавості, бо м’яса не їдять. За всієї, здавалося б, відособленості життя, Дмитро і Катерина не прагнуть у «немиту» старовину, напроти, не позбавляють ані себе, ані дітей радощів і переваг цивілізації. Заробляють на виготовленні натуральних продуктів, а продають їх через інтернет. У планах – придбати обладнання, збільшити обсяг виробництва, залучити до роботи приїжджі родини.

– Попит великий, рук не вистачає. Буває, що люди чекають на замовлення тиждень-два. Тому ми прагнемо започаткувати бізнес для всіх, хто тут живе, – каже Катерина.

Виручені кошти хочуть вкладати у відродження хутора – відремонтувати дороги, провести вуличне освітлення, відновити озеро, розчистити джерела, насипати пляж, привести до ладу хутірський клуб, зробити дитячий ігровий майданчик. У цьому році в Семигір’ї буде три школяра, і хуторяне сподіваються, що місцева влада зверне на це увагу й дітей забиратиме шкільний автобус..

Як розповідає Дмитро, до них приїздило багато людей подивитися на мальовничість їхньої місцевості, де степ зустрічається з горами. Більшість не затрималася, а три сім’ї залишилися. Вони із Запоріжжя, Херсона та Одеси. Можливо, у найближчі місяці до хутора переселиться ще одна родина з Дніпропетровська? з двома дітьми.

– Згодом ми обов’язково зведемо будиночки для туристів. А поки, якщо хтось захоче приїхати в гості, хай бере із собою палатку, я проведу електрику, – обіцяє Дмитро.

Підверстка

Урбеч і фрукти в меду

Страва, яку найчастіше замовляють Протопоповим, – урбеч. Ця смакота походить із гірського Дагестану. Готують її з насіння кунжуту, горіхів, арахісу, льону, соняшнику, гарбузів, ядра абрикосових кісточок, кабакового?

– Перетираю насіння або горіхи на жорнах, поки не утворюється масляниста в’язка паста, – розповідає Катерина. – Жодних олій і підсолоджувачів. Надалі хочу виготовляти урбеч із конопляного насіння, маку, чіа, мигдалю, фундука та кедрових горіхів.

– Це дуже поживна високоенергетична їжа, яка має високі лікувальні властивості й засвоюється на сто відсотків. Вона ідеальна для відновлення після серйозних хвороб або важких фізичних навантажень, незамінна в харчуванні дітей, вагітних, спортсменів, туристів, сироїдів і вегетаріанців, – характеризує продукт власного виробництва Дмитро.

Урбеч можна замовити через сімейний інтренет-магазин або ж придбати на ярмарках чи фестивалях здорового харчування в Києві, Харкові, Одесі. Сім’я там уже має постійних поціновувачів.

Протопопови знайшли здорову альтернативу варенням і джемам. Спочатку трохи підв’ялюють ягоди за кімнатної температури, щоб не втрачалися смак і аромат, а потім збивають їх із медом на блендері – до густого однорідного крему. Такий мед-крем навіть до холодильника можна не ставити. Далі замість ягід стали збивати з горіхами, травами, імбиром. У сім’ї є невеличка пасіка, меду з неї мало. Добре, що через дорогу живе дідусь-бджоляр, який і постачає експериментаторам солодкий інгредієнт.

Ще родина виготовляє сирочавлену олію й цілющі чаї. Олію продають через інтернет-магазин, чаї – поки що тільки для себе.

Катерина збирає листя тільки тих рослин, які ростуть у Семигір’ї: лісової суниці, вишні, малини, чорної смородини, чайної троянди та різноманітних духмяних і цілющих трав. Збирає напровесні, коли листочки молоді й соковиті. Переминає руками, ферментує. Склад підбирає, керуючись приємністю смаку, поєднанням ароматів.

Вікторія СЕМЕНЕНКО

Дмитро Протопопов – 098-327-64-78,
інтернет-магазин – ekoposeleniesemigorie.in.ua

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.