Прожити літо на острові

Парк "Сосновий Бір" (вул. Дахнівська)
Музей "Кобзаря" Шевченка (вул. Байди-Вишневецького, 37)
Замкова Гора (Замковий узвіз)
Вулиця Хрещатик
Буддистський монастир "Білий лотос"(узвіз Івана Франка, 4)
r-naumov.livejournal.com_.jpg

Подорожувати треба. Хай зрідка, хай без прив’язки до певної пори року, але треба. Сільському жителю варто час від часу прогулятися містом, городянину побути наодинці з природою. Хвилі, сонце, чиста вода, нікого навкруги... Про такі хоча би кілька годин я мріяв щоразу, коли переїжджав столичним мостом через Дніпро, спостерігаючи, як кияни на відрізаних від суходолу клаптиках суші ставлять намети. І моя мрія нарешті здійснилася.

Друзі з Черкас, Тетяна та Андрій, покликали із собою на острів серед Дніпра. Приятель має надувний гумовий човен. Тож могли плити, куди душа забажає. Човен накачали просто на міському пляжі, завантажили речі та харчі. Ми з Тетяною вмостилися на кормі. Андрій узявся за весла. До Чаїного острова, що розтягнувся на 3 км посеред Дніпра, гребти із півгодини. Навколо нас – кілометри водяної гладі, а корма човна виступає над її поверхнею лише на долоню.

– Не панікуй, допливемо. Може, хвилі й нахлюпають трохи, та то не біда, – заспокоює Андрій.

Очеретяні зарості Чаїного повільно наближалися, і нарешті ми причалили. Андрій наказув взутися, щоб не поколоти ноги. Вузький пляж із боку Черкас увесь усипаний гостряками – шипатим насінням водяного горіха, і я встигаю вколотися одним із них до крові.

Переносимо човник на протилежний берег острова, веслуємо ще із 300 м, поки не знаходимо затишний пляж на вузькому перешийку. Інші пляжі вже зайняті іншими відпочивальниками, які дісталися сюди на швидкісних катерах. Збираємо хмиз і сухий очерет, щоб напекти картоплі та сардельок. У багаття скидаємо колючі водяні горіхи, якими всипано наш пляж, і тепер влягаємося на пісочку.
Чаїний острів, якби поглянути згори, нагадує величезну підкову, всередині неї – затишна лагуна із прозорою спокійною водою, а об іншій берег б’ють ніби морські хвилі. Із півгодини мліємо під полуденним сонцем, слухаючи шум прибою та крики чайок. Кілька сідають неподалік нас на пеньки, що стирчать із води, розглядають нас, і не полохаються, коли ми заходимо по шию в теплу лагуну. Та скоро голод виганяє нас на сушу. Запечена у фользі картопля із салом смакує, як ніколи досі.

– А ми з Танею по кілька днів поспіль отак відпочиваємо. Після міста на острові неймовірно розслабляєшся. Погано тільки, що ввечері комарі обсідають, а мурашня аж кишить. Тому цей острів ще називають Мурашиним, – розповідає Андрій.

Величезні мурахи, і справді, щохвилини залазять нам на ноги. Цей острів – справжній мурашиний рай. Усі верби та тополі ці спритники заселили тлею, і цілий рік не мають клопоту із кормом.

Коли сонце вже схиляється до заходу, схоплюємося, що вже час повертатися до Черкас. Віддалік веслують до міста ще кілька човників.

– Черкаси не назвеш найкращим у світі містом, але я звідси нікуди не поїду, бо тут Дніпро широкий – аж до горизонту, та й у місті є на що подивитися. Завтра тобі ще покажемо, – обіцяє Андрій.

Наступного дня йдемо на Замкову гору, де 700 років тому постала фортеця. З вершини гори добре роздивлятися барви Долини троянд. Друзі ведуть вузькими, крутими вуличками до буддистського храму, потім ще вище – до собору на площі Слави. У Черкасах є свій Хрещатик. Тут найбільше будинків XIX століття, які стали б окрасою будь-якого міста. Андрій тягне далі, у парк «Сосновий бір» на крутому березі Дніпра, уставлений кам’яними скульптурами, в яких вгадуються пишні жіночі форми. Повз каскад ставочків прямуємо до паркового мосту, що аркою спинається над глибоким урвищем.

Ресторанів і фаст-фудів на всі смаки та гаманці в Черкасах удосталь. Андрій, проте, тягне, на протилежний кінець міста – у пляжний генделик поблизу цукрового заводу.

– Таких смачнющих чебуреків ти зроду не їв, – розповідає він у черзі.
За 10 хвилин приносять нам по два чебуреки – величезні, гарячі, із тонкого тіста та соковитою начинкою. Комусь дістається грибна, комусь із шинкою та цибулею, або ж із сиром та картоплею чи гострою куркою. Ми наввипередки хвалимо ніжне, хрустке тісто та щедру начинку. Присягаємося прийти ще. Кухар забирає наші спорожнілі тарілки.

Знову спостерігаємо за вечірнім промінням на воді. Гурт молоді щось монтує на сусідньому пляжі. Чудернацька конструкція виявилася чимось на кшталт велосипеда з надводними крилами. Він скаче по воді пару сотень метрів, та вершник швидко виснажується, і конструкція опускається у воду. Юнак пливе до берега, пхаючи її перед собою.

– Іншим разом ще й не такі чудасії побачиш, ми тобі ще дуже мало показали в Черкасах, – запевняє Андрій.

Сергій ГРОМОВИЙ

цифра
80 гривень
коштує 1 година оренди двомісної байдарки в Черкасах

підверстка (кожен розділ із невеликим фото)

Що подивитися в місті

Парк «Сосновий бір»

вул. Дахнівська
50 га на крутосхилах Дніпра засадили екзотичними рослинами, облаштували каскад водойм і каналів. Парк входить до переліку 7 чудес Черкащини.

Музей «Кобзаря» Шевченка

вул. Байди-Вишневецького, 37
Розташувався в історичному маєтку Цибульських XIX століття, де Тарасові Шевченкові дозволили оселитися на час слідства 1859 року.

Вулиця Хрещатик

Дорога в центрі Черкас завдовжки 2,9 км, на якій збереглося найбільше історичних будівель, маєтків із вишуканими фасадами.

Буддистський монастир «Білий лотос»

узвіз Івана Франка, 4
Єдиний храм буддистів у Європі зводять упродовж 20 років за подобою храму в Лаосі. Екскурсії із чаюванням влаштовують раз на тиждень, вхід – 80-100 грн.

Замкова гора
Замковий узвіз

На місці древнього городища Родня, на пагорбі над Дніпром, 700 років тому звели замок. Руїни стародавніх будівель нині приховані під шаром ґрунту. Під горою – Долина троянд.

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.