Приплив із литовської доби

DSCF5571.JPG

Про те, що в руслі Стиру в Маневицькому районі на Волині, між селами Старосілля і Копилля, з мулу стирчить щось схоже на величезний корч, місцеві рибалки знали давно. Не один згадував цей шматок дерева незлим тихим словом – за нього постійно зачіплялися гачки від вудок. А минулоріч у серпні, коли внаслідок аномальної спеки рівень води в річці спав на кілька метрів, селяни виявили, що корч більше нагадує масивну колоду.

– Щоб дізнатися, що ж таке застрягло в річці, рибалки почали розкопувати під деревом ґрунт, – розповідає директор Маневицького районного краєзнавчого музею Петро Хомич. – А коли зрозуміли, що вручну їм не справитися, тому що «колода» виявилася чимось надто довгим, покликали на підмогу водія екскаватора. Розчистивши ділянку завширшки 5 і завдовжки 15 метрів, оторопілі селяни побачили старовинний човен-довбанку. Тоді рибалки повідомили про знахідку в наш музей.

Через кілька днів пан Хомич разом з іншими науковцями прибув на місце, аби детально оглянути знахідку. Це виявилася найбільша в Україні дубова довбанка завдовжки понад 12 метрів, що доволі добре збереглася.

– Такі човни люди використовували ще з V-IV тисячоліття до нашої ери до другої половини ХХ століття, – каже гідроархеолог, член Національної спілки краєзнавців України Юрій Мазурик. – Уперше про такі судна згадує у своїй праці візантійський імператор Костантин Багрянородний у X столітті, називаючи їх моноксилами, що в перекладі означає єдиний шматок деревини.
Аби захистити човен від руйнації та надмірної цікавості місцевих жителів, які для фотосесій вилазили на знахідку і тим самим спричинили в судні тріщину, було вирішено терміново перевезти його в Маневичі. Техніку для його підняття з дна річки й транспортування безплатно надали самі мешканці райцентру. Проте це виявилося непростою задачею.

– Там дуже високий берег з урвищами, тому я неабияк ризикував, – розповідає водій підйомного крана Василь Малишко. – До того ж човен стояв перпендикулярно до русла річки. Та й важить він чимало – десь біля чотирьох тонн. Під час транспортування я намагався тримати знахідку ближче до землі, щоб дерево не розвалилося від руху.

Спочатку човен помістили в одну з приватних водойм райцентру. Нині, за порадами фахівців, його витягнули з води, аби до вирішення долі човна законсервувати спеціальними полімерами. На це місцева влада виділила 27 тисяч гривень. Наразі він тимчасово перебуває на складі одного з місцевих жителів, бо приміщення для експоната такого розміру в музеї немає.

Дані радіовуглецевого аналізу, проведеного в Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України, вразили науковців. За результатами досліджень, човен видовбали орієнтовно 1350 року, у литовську добу. Ця знахідка неабияк зацікавила не лише українських, але й литовських і польських учених.
Подальшу долю човна-однодеревки вони хочуть визначити на спільному круглому столі. Є концепція музею одного експоната.

Місцеві історики та громадські активісти сподіваються, що ця унікальна знахідка прославить Маневиччину та привабить у волинський край туристів.

Любов ПОЛЯНСЬКА

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.