Захистить від недоброго ока

 з дружиною 1.JPG

У сільській школі на Кіровоградщині діти створюють традиційні карпатські обереги

Пращури вірили: якщо в будинку під стелею підвісити «птаха щастя», оселя буде захищена від злого ока. Таких птахів із давніх-давен наділяли особливою силою, бо вважали їх посередниками між небом і землею. Селяни чіпляли їх у хатах як обереги. Час віддалив цю традицію, і лише окремі майстри нині її відроджують. Один із них – Михайло Жарун, сільський учитель Володимирівської школи Кіровоградського району.

– Людина заходить із поганими думками, а птах-оберіг забирає від неї погану енергетику. Двадцять років тому в старенької бабусі-односельчанки побачив у хатинці птаха, прикріпленого до стелі. Він був потрісканий від давності років. Старенька мені тоді сказала: «Цей птах – мій оберіг», – згадує вчитель.

Через кілька років він хотів віднайти той виріб із дерева, щоб відреставрувати, але в селі вже не було ні бабусі, ні її оберега.

– Удруге я таку пташку побачив у нашому художньому музеї на виставці. Потім – в одного керівника в кабінеті під стелею. Привезли з Києва як оберіг. Зрозумів, що недарма натрапляв на цих птахів, почав читати про них. Є свідчення, що традиція походить із Карпат. В Україні їх виготовляють лише кілька майстрів. І коштують такі птахи дорого, – зазначає Жарун.

Коли вирішив самостійно змайструвати оберіг, зіпсував два десятки виробів, поки вийшло. Хоч і з деревом працювати вмів, бо шість років веде гурток із художньої обробки деревини.

– Готового птаха показав учням. Їм сподобалося, тоді розробив проект виготовлення. Разом із дітьми робимо ці обереги вже два роки.

Чоловік розповідає, що вибирає осику та липу, бо ці породи самі є оберегами.

– Спочатку заготовлюємо дерев’яні дощечки завтовшки 12 міліметрів. У нас є готові трафарети – на корпус і крила. Обводимо, випилюємо. Приклеюємо крила до корпусу. І все – птаха готова. Але якщо пофантазувати, можна зробити її кольоровою з використанням різних орнаментів. Є український канон розмальовування, якого потрібно дотримуватися. Але діти поки вчаться, і кожен створює птаху такою, якою бачить, – ділиться вчитель.

Пан Михайло наводить приклади містичної сили оберегів.

– Колись в одному будинку виникла пожежа. Усі кімнати погоріли, а та, де висів птах, залишилася цілою. Діти гуртка помітили: якщо в майстерню заходить хороша людина, всі птахи повертаються до неї голівками. А якщо хтось іде до нас із поганими думками – птахи розвертаються хвостами. Вони у нас на вільному майданчику висять. Недаремно українці дотримуються давніх традицій, особливо на Західній Україні, – говорить чоловік. – «Птахів щастя» раніше вішали в церквах, біля царських воріт. Але вони там висять чисті, не розмальовані. І створюють їх у формі хреста.

Зараз таких «пернатих» оберегів у шкільній колекції зо два десятки.

– Непросто втілювати ідеї, коли є проблеми з матеріалом. Якби не спонсори, не знаю, якби викручувалися. Звертаюся за допомогою до сільської ради, знайомих лісівників, щоб допомогли з обрізками липи чи іншого дерева. Шкода, коли сухостій викидають, адже йому теж можна дати нове життя, – говорить пан Михайло.

Вікторія СЕМЕНЕНКО

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.