Є така робота – бути татом

sirotstvy.net_.jpg

Холостяк із містечка Берислав на Херсонщині став батьком для шістьох хлопчиків.

 Будинок сімейного типу для України давно вже не подія, але те, що його організував 47-річний Руслан Волощук, – вчинок непересічний, бо пішов він на це, навіть не маючи дружини. До того ж, узяв таку кількість дітей! 

Поштовхом до сміливого кроку стала особиста трагедія Руслана. Одинадцять років тому його власний півторарічний син потонув у дитячому басейні. Ця жахлива драма виявилася для його молодої родини непосильною: шлюб розпався. Руслан залишився один, впав у депресію. Побудувати відносини з іншими жінками не виходило, рятувала тільки робота, а поза її межами – суцільна порожнеча. 

– Найбільше на мене давила тиша у власному будинку, – згадує Руслан Петрович. – Я просто місця собі не знаходив від відчаю. Справі допоміг випадок: по телевізору показали передачу, де розповіли про життя щасливої родини, в якій підростали прийомні діти. Тоді я подумав: зможу не гірше! Тим більше, що на той момент справи в моєму фермерському господарстві йшли досить успішно, тобто фінансово я був незалежний. Думка взяти малюка на виховання здалася мені справжнім виходом із глухого кута. 

Рятівний галас 

– Перше випробування – збирання купи довідок, документів, співбесіда з психологом і спеціальні підготовчі курси. Якби все це в мене не йшло від душі, на якомусь етапі я просто б опустив руки, – розповідає чоловік. – А так переді мною була мета: я маю створити сім’ю. І не просто сім’ю, а щасливу для кожного, хто ввійде до неї. 

– Чому лише хлопчики й жодної дівчинки? – цікавлюся я. 

– Згідно з українським законодавством, для дівчинки треба мати окрему кімнату, а я поки що собі цього дозволити не можу. Але хто знає, можливо, у майбутньому в нашому домі з’явиться й своя маленька господиня.

Першими дітьми цієї незвичної родини шість років тому стали братики: дворічний Владик і трирічний Максимко. Їхні батьки були алкоголіками. За півроку до усиновлення повністю згорів їхній будинок. Дітей годували чим доведеться, одягали в недоноски. Нарешті соціальні працівники забрали дітей у спеціальний санаторій, де вони мали перезимувати, а посадовці тим часом думали, що робити далі. 

– І ось одного дня до мене зателефонували, – розповідає Руслан Петрович. – Потім показали фотографії хлопчиків, розповіли їхню історію – і я поїхав знайомитися. Владушка відразу пішов на руки: «Здрастуй, тату!» Старший був налаштований більш насторожено. Ситуацію врятувало те, що Максимко дуже дбав про свого молодшого братика, у свої три з половиною рочки міг одягнути його та погодувати. Навіть боляче було дивитися на ту самостійність. Так старший і потягнувся за молодшим до мене. 

Повна тиша змінилася на щоденний дитячий галас. Єдине, що непокоїло чоловіка, так це те, що діти нишпорять по всіх куточках будинку. Він вважав, що це неправильно, і стримував їхній інтерес. Втрутилася мама Руслана, що приїздила в гості: «Це нормально. Діти повинні звикнути на новому місці й зрозуміти, що вони в себе вдома». 

– Усі вони – мої сонечка, – тішиться синами тато. – І ніякої відмінності – рідні вони мені чи прийомні – я не відчуваю! Та й діти самі мені кажуть: «Ти – наша найкраща мама в світі!»

Любов – найкращі ліки

Найбільше настраждався чотирирічний Владик (таке ім’я носять два сини Руслана Петровича). Після сварки між його біологічними батьками хлопчик потрапив до реанімації. У запалі гніву рідна матуся просто кинула малюка на бетонну підлогу, і він розбив собі голову. Із тих пір на голові в нього – величезний шрам, адже малюк переніс крововилив у мозок і трепанацію черепа. 

Чотирирічний Максимко (з таким ім’ям теж двоє хлопчиків) раніше жив у притулку для дітей-сиріт.

«Найзнаменитішим» виявився п’ятирічний Вася із села Зміївка. Свого часу малюка «забула» в колясці під магазином у хрещенські морози рідна мати, яка просто захотіла таким чином позбутися маляти. Хлопчик кілька годин пролежав на морозі, потім його виходжували лікарі місцевої лікарні, а пізніше із закликом про допомогу дитині написали всі місцеві газети. Тепер його «мама» – Руслан Волощук. 

Семирічний Мишко довго придивлявся до порядків у будинку прийомного батька. А коли впевнився, що в повній безпеці, розповів йому, як рідна мати саджала на ланцюг, коли їй не подобалася його поведінка. Страшне забулося, і Мишко на рівних бере участь у дитячих іграх. 

Не дивлячись на те, що  в усіх дітей долі різні і, відверто скажемо, нелегкі, Руслан зумів організувати все так, щоб ніяких сварок чи непорозумінь між ними не було. Оточені любов’ю, вони стали позбуватися навіть хронічних хвороб. 

– Діти кажуть, що в нас не дитбудинок, а справжній пансіонат, – радіє дитячому сприйняттю їхньої загальної домівки Руслан. 

Будуть фермерами?

Приклад Руслана Волощука надихнув: кілька сімей Херсонщини вже взяли прийомних дітей. Сам Руслан Петрович став ініціатором створення Всеукраїнського фонду «Родинний дім», який допомагатиме знедоленим дітям у придбанні житла. Організував у рідному Бериславі клуб сімейного дозвілля. Зараз у районі прийомні діти виховуються в трьох дитячих будинках сімейного типу та ще десятку сімей. 

Після того, як вся велика родина Волощуків з’їздила до Києва на телевізійну передачу, постало питання: як розпорядитися подарованими грошима? Рішення знайшли: купили в Каховці квартиру та здали її в оренду. Гроші щомісяця відкладаються на спеціальний дитячий рахунок у банку. Ось і виходить, що в доросле життя кожен із вихованців вступить, як кажуть, зі стартовим капіталом.

Яким бачиться багатодітному батькові майбутнє його вихованців? 

– Найголовніше для мене – це бачити й знати, що всі мої діти щасливі, – каже він. – Сподіваюся, що з моїх хлопчиків виростуть справжні чоловіки. Вони створять повноцінні міцні родини. У кожного буде корисна людям професія. Добре, якщо в родині з’явиться свій лікар, адвокат, автомеханік... Може, хтось стане фермером. Але, звісно, обирати їм самим. Я, – фантазує Руслан Петрович, – житиму в маленькому будиночку на Херсонщині, десь на узбережжі Чорного моря, і чекатиму їх разом із моїми онуками в гості. 

Ірина Кирпа, Херсонська обл.

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.