Звичайне отелення, або Все не так

fotopara.livejournal.com_.jpg

Після насиченого біганиною, розімлілого від спеки, засміченого дрібними проблемами дня я заснув, як тільки голова впала на подушку. Та серед ночі мене розштовхала перелякана дружина. 

– Там хтось голосить! 

Завмерши, ми вслухалися в нічну тишу. Раптом жіночий надривний вереск пролунав біля самих дверей:

– Мені сказали, що ви допоможете. У мене корова телиться, дуже дметься, аж реве. Допоможіть, будь ласка!

Не перший раз мені доводилося серед ночі вирушати на коров’ячі пологи. Доволі частенько господарі впадали в паніку даремно: яка корова зможе народити теля мовчки, не натужившись? Метушня навколо й гамір тільки відволікають її, пологи стають довшими, а втручання в сам процес недосвідчених людей призводить до сумнівних наслідків. Подумавши про все це, я погодився піти. 

1

– Скільки років вашій корові? – спитав дорогою. 

– Здається, десять, точніше не скажу, бо ми її купили.

– Загальний стан останнім часом був нормальний?

– Звісно, – важко дихаючи від швидкої ходи, відповідала літня жінка, – по ній майже не було видно, що вона тільна. Ось тільки за останні два тижні живіт збільшився та вим’я набралося молоком.

– А в череду весь час ходила? – знаючи, що дрібниць у нашій справі немає, про всяк випадок запитав я.

– Так, весь час. А що, не треба було? – схвильовано запитала жінка.

– Чому не треба, дуже добре, що тварина була постійно в русі. 

Ми підішли до господи, в якій, здавалося, були ввімкнені всі можливі освітлювачі: подвір’я тонуло в електричному світлі. Не зважаючи на собаку, що натягнув цеп, гавкаючи на мене, я впевнено пройшов у двір і зайшов у хлів. У сараї було багатолюдно. У дверях стояв господар із сигаретою, затисненою між жовтими зубами. Ще дві сусідки, які в скрутний час прийшли підтримати подругу. Одягнені вони були майже однаково: поверх нічних сорочок накинуті цвітасті халати. 

– Треба рятувати худобу, – сказала одна.

– Бачиш, як мучиться, – жалібно підтримала інша. 

Я озирнувся навколо. Мазані глиною стіни сараю, які ніколи в житті не знали побілки вапном, були вкриті тенетами тремтячого від протягу павутиння. Серед сараю, біля порожніх, збитих із кількох дощок ясел на боці лежала корова, широко розкинувши ноги. Поряд, у загородці, бігали двоє поросят. На протилежній від ясел стіні були розміщені курячі сідала. Кури, хоч і сиділи з відкритими очима, але ніяк не реагували на події, лише безпомічно крутили головами. Хлів пашів смородом усіляких випорожнень, і я, затримуючи дихання, намагався звикнути до нього. 

– Піввідра теплої води, мило, якийсь халат або сорочку, – за звичкою виставив я «ультиматум» господині. 

За час, поки моє прохання виконувалося, я уважно спостерігав за коровою. Вела вона себе звичайно. У міру сильно натужувалася, жалібно ревла, коли докладала максимум зусиль, закидала на бік голову. Я відчув, що моя присутність тут випадкова й цілковито зайва. У той же час я чітко зрозумів, що піти звідси мені дозволять тільки після того, як на Божий світ з’явиться приплід. Отож доведеться зробити все, щоб прискорити отелення.

2

– Скільки ви казали вашій корові років? – запитав я, натягуючи на себе принесену господинею стареньку, але випрану, чоловічу сорочку.

– Я ж казала, близько десяти. 

– А скільки телят вона привела? 

– Ну, у нас вона вже чотири роки, привела двох телят, а там я не знаю... – знизала плечима жінка й подивилася на худобу, яка вчергове мукнула від хвилі переймів. 

Є в корови частина тіла, яка, на перший погляд, зайва – це роги. Корова корову може розписати рогами, не гірше від мушкетера. Ними вона може нашкодити й людині. Частенько буває, що роги травмуються, додаючи клопоту господарям. Але рогам корови притаманно ще й те, що за ними можливо встановити всю її біографію. Кожне теля залишає на рогові (який, до речі, росте рівномірно протягом усього життя), характерні кільця, порахувавши які, можна точно встановити кількість отелень і приблизно вік корови. Читати по рогам я вмію непогано, тому з поважністю ворожбита я почав свою опівнічну розповідь. 

– Корові дійсно близько десяти років. За цей час у неї було всього п’ятеро телят, що дуже мало. Зазвичай у такому віці корова має по сім-вісім. Двох перших вона привела нормально, потім приблизно рік залишалася яловою. Напевно, що наступне теля народилося у вас, потім знову рік перегулу, далі ще одне теля й знову значна перерва. 

Уся публіка завмерла й слухала мої пророцтва. 

– Я до чого веду, – продовжив я своє дослідження, – якщо корова перегулює, не може вчасно завагітніти, то, скоріше за все, і отелення щоразу ускладнюватимуться. 

3

Щедро намиливши по лікоть руку, я майже став навколішки й поліз корові під хвіст, це її, звичайно, злякало й вона, забувши про перейми, підвелася. Ось тепер для мене склалися всі умови, щоб я встановив діагноз. І дуже скоро мені стало зрозуміло, що в корови звичайнісінькі, нічим не ускладнене отелення.

– Шийка матки розкрита нормально, плід лежить, як потрібно, плідний міхур ще цілий. Усе добре, не хвилюйтеся, – заспокоїв я присутніх. 

Хазяйка радісно сплеснула долонями та виголосила вдячність Господу. Саме зараз був влучний момент для того, щоб мені піти досипати решту ночі, залишивши й корову, і господарів у спокої. Але, з огляду на присутніх, було зрозуміло, що спати тут ніхто не ляже, поки корова не народить, і як тільки з’являться ніжки теляти, господарям буде неможливо втриматися від того, щоб не потягнути за них. А таке бажання прискорити процес може дуже нашкодити корові. На кого ляже провина за розриви та запалення після невдалого отелення? На мене. Тож, виходить, що мені краще залишитися. 

4

– Принесіть, будь ласка, відро, з якого ви напуваєте корову. – Звернувся я до хазяйки.

Присутні завмерли в очікуванні. Підставивши відро під хвіст, я знову поліз у родові шляхи. Обережно пробив пальцем щільну плівку, і потік слизької рідини заповнив відро по вінця. Я підсунув його корові. Понюхавши «пійло», вона випила вміст одним духом. Коли я навчався, цей метод нам доводили як найефективніший і природний для стимуляції родової діяльності, який дійшов до нас скрізь віки. І насправді: корова ще раз гарненько натужилася, мукнула, і під хвостом мелькнули жовтуваті ратиці теляти. 

– Треба допомогти худобі, бач як їй важко! – Достатньо голосно, вимовила одна зі спостерігачок, і я відчув, як у мене вперлися погляди присутніх. 

– Є у вас груба мотузка, або міцний пояс чи, може, канат… 

Тільки-но я вимовив це, як мені простягли товсту та довгу мотузку, кілька цвітастих поясків від жіночих халатів і довгий канат. Спробувавши їх на міцність, я зупинився на грубій мотузці. Виправши її з милом, я скрутив петлю та накинув на ноги, що стирчали з набряклої коров’ячої вульви. 

Після того, як відійшли плідні води, пологи значно прискорилися, і моя мотузка мало що вирішувала, але я старанно натягував її, зберігаючи сили породіллі. Знадобилося ще кілька хвилин, щоб з’явився тремтячий язичок і мордочка теляти. Корова зібралася силами, переможно мукнула та виштовхнула теля на зовні. Я витер ніс новонародженого від густого слизу, почув булькання в ніздрях і перший його подих. На мить задивився на це диво – новонароджене створіння: очі дивляться на світ перелякано, ще бульки навколо писка, головою мотає, наче хоче позбавитися від води у вухах, ноги взагалі наче живуть своїм життям – безпомічно розкидані в різні боки. 

5

Я з полегшенням зітхнув: нарешті моя важка та почесна місія виконана, і тепер я з глибоким почуттям виконаного обов’язку та чистим сумлінням можу піти досипати залишок ночі. Підтягнув теля (до речі, народився бичок) корові під морду, вона, сліпо підкоряючись материнському інстинкту, почала його жадібно вилизувати. Це було мені вже нецікаво, отож я кинувся мити руки. Але моїм планам якнайшвидше полишити тісний хлів завадили слова однієї з присутніх жінок:

– Щось вона не дуже схудла, може, там ще одне теля є?

Я презирливо глянув на неї: звідки звичайній жінці може бути відомо, що коров’яча матка не здатна скоротитися миттєво, що в ній ще знаходиться зчисток, вага якого, мабуть, кіл із десять, і приблизно відро плідних вод. Ця вся маса виштовхнеться назовні поступово, щоб не викликати шоку різким перепадом тиску, і тільки після цього спаде живіт. Отож я більше для відчіпного провів чергове дослідження родових шляхів корови. І моя рука… майже відразу наштовхнулася на спину чергового плода!

– Двійня, – одночасно впевнено й здивовано промовив я. 

6

Матка, завдяки всім проведеним процедурам, швидко скорочувалася, друге теля мало народитися набагато швидше, ніж перше. Та воно «йшло» зовсім не так: ніжки, як і зазвичай, направлені вперед, але голову я зовсім не знаходив. На якусь мить мені здалося, що теля безголове. Корова починала тужитися, та теля не рухалося вперед. Я засував руку все глибше й глибше, насилу мені вдалося схопити плід за вухо. Для того, щоб вивернути голову вперед, мені тепер необхідно було вхопитися великим і вказівним пальцями за зіниці ока, потім другою рукою – за ноги, відштовхнути теля назад і вивернути голову на місце. Однак до очей було ще далеко. А довжини руки, щоб визволити теля з материнського полону, не вистачало. 

– Теля йде неправильно, – буркнув я, знов намиливши руку. Жінки притихли.

Мені вдалося запхати руку аж по плече. Я аж навшпиньки став і нарешті впевнено вчепився за зіниці ненародженого теляти. Залишилося тільки вдало виправити положення плода. Я потяг голову теляти на себе, та раптом відчув приглушений знайомий хруст власних суглобів. Під дією тривалого перебування у вологому та гарячому середовищі коров’ячих пологових шляхів, суглоби моїх пальців розімліли так, що за найменшого навантаження вискакували зі свого звичайного положення й більш не згиналися. Цікаво, що боляче не було. Довелося обережно дістати руку і, затиснувши вказівний палець у кулак, управити зіпсованого суглоба.

Друга спроба була більш стрімкою і вдалою. Я вже чітко знав, як глибоко мені доведеться «пірнати» в корову, мене навіть не лякала перспектива нюхати коров’ячий зад, а для того, щоб пальці не підвели, я їх стис у кулак. Кілька точних рухів – і я знову тримався за голову теляти, потягнувши яку, мені вдалося виправити позицію плода, і воно нарешті вилетіло на світ Божий. Ще один бичок кумедно ворушив головою й хитався на нікчемних ногах. 

Про всяк випадок я перевірив корову ще раз – третього теляти там не було. Отож я не став чекати чергового витка подій, під вдячні промови господині помив руки та, втомлений, поплентався додому досипати залишок літньої ночі.

Василь Усатенко

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.