Далася взнаки землеробська жилка

-1.jpg

Ярослав Яворський став фермером у селі Токи на Тернопільщині п’ять років тому, у 29. І цей час не пройшов даремно

Зустріч із керівником ФГ «Госа» відбулася в неділю, адже в будні йому не до розмов. Але, як виявилося, для справжнього господаря й вихідний – день робочий. Застала Ярослава за кермом трактора. Того дня сіяли сою. Цього року ця культура займе 65 гектарів, на 100 гектарах колоситиметься пшениця, решта землі відведена під гречку. 

– Ми б іще й цукрові буряки сіяли, але є проблема зі збутом – заводи позакривалися, тому засіваємо поля зерновими, – зіскочивши з трактора, розпочав розмову Ярослав. 

Земля його вабила давно. Та це й не дивно, адже його батько, Євген, 1992 року став одним із перших на Тернопільщині фермерів. Новостворене господарство «Госа» розпочинало діяльність із 25 гектарів землі, згодом ця цифра зросла до 400. Ярослав часто з татом їздив у поле, там швидко опанував непрості землеробські премудрощі. Коли настав час вибирати нову професію, довго не думав: вступив до Бучацького аграрного коледжу. Але доля внесла свої корективи. Після закінчення навчання Ярослав подався до Тернополя, де в економічному університеті здобув фах банківського працівника. 

А тим часом фермерське господарство зазнало занепаду, пішов із життя батько Ярослава. Тоді з токівчан ніхто й подумати не міг, що його справа матиме продовження, адже старший син на той час працював у Києві, а молодший, Ярослав, саме проходив стажування в одному з тернопільських банків. Але доля вказала іншу дорогу – і «Госа» отримала нового господаря. 

Восени 2010 року на полях господарства знову запрацювала техніка. Перший урожай на 78 га не виправдав сподівань молодого фермера. Але хлопець не опустив рук. 

– Навіть гадки не мав розчаровуватися, навпаки, для мене було принципово продовжити батькову справу, – згадує Ярослав. – Та й зупинятися вже не було можливості. У сільському господарстві, якщо натиснув «старт», то про «стоп» забудь. І ризиків, як і збитків, також не треба боятися. Земля любить сміливих.

За п’ять років поля ФГ «Госа» розрослися до 200 гектарів: окрім власного поля, в обробітку є паї сільських мешканців, городи та землі соціальної сфери. Придбало господарство й необхідну техніку. За добру працю земля віддячує щедрим урожаєм. Ярослав не натішиться, що має хороших працівників – четверо сільських хлопців. 

– У селі важко знайти робітників, та ще й молодих, – каже фермер. – Одні їдуть до міста в пошуках роботи, інші втікають із села, бо праця на землі – не з медом. На собі переконався. Але ж усі в місто не виїдуть. Хтось мусить трудитися на полі. Мене не раз запитують, чи не жалкую про те, що проміняв банківський кабінет на кабіну трактора. Я ж упевнено відповідаю: «Ніколи!» Фермерство – моє покликання. А йому не можна зраджувати.

Ярослав дуже хоче бачити своє господарство сучасним і ефективним. Відвідує спеціальні семінари та конференції, знайомиться з аграрними новинками. Не забуває молодий господар і про тих, хто поруч, – усіляко допомагає селу. 

Дружина Люба та чотирирічний син Рома, які живуть у Тернополі, бачать свого чоловіка й тата вкрай рідко, але не нарікають, і таке розуміння з боку дружини надає Ярославу сил і віри в успіх своєї справи. 

Наостанок нашої розмови запрошую сівачів до фотографії. Хлопці із задоволенням погоджуються. І не тому, що отримали нагоду на хвильку перепочити. 

– А чому б і ні? – усміхаються, струшуючи з очей пилюку. – Нехай інші беруть із нас приклад і не бояться залишатися працювати в селі.

Марія ІЛИК

Тернопільська обл.

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.