Валерій Черняков, Державне агентство лісових ресурсів України: «Вирубуємо більше, ніж садимо. Досить!»

DSC_1921.jpg

11/06/2014

Лісове господарство багато років було ласим шматком для тих, хто бажав швидкої та легкої наживи: несанкціоновані вирубки, браконьєрство, корупційні схеми... Нещодавно Державне агентство лісових ресурсів України очолив Валерій Черняков, людина для лісової галузі не випадкова – за фахом інженер лісового господарства, до 2004 року працював у лісгоспі, пізніше підтримував стосунки з фахівцями галузі, був в курсі головних подій.

– Це раніше лісник був першою людиною в селі, а зараз на нього інакше, як на злодія, не дивляться. Я хочу повернути довіру людей до цієї професії, – говорить Валерій Вікторович.

– І як це зробити?

– Почати з ревізії кадрів, тому що багато обласних керівників засиділися на своїх місцях, забули, що вони держслужбовці. Завели при управліннях фірми-присоски і стали поводитися, як приватні підприємці.

– Чи необхідні в роботі вашого відомства кардинальні зміни?

– Йдеться, скоріше, про оптимізацію роботи. Крім, кадрових чисток і скорочення кількості працівників, хотілося б внести ясність у тендерну діяльність. Деревина повинна продаватися за прозорими схемами. Тендер, в якому беруть участь 2-3 фірми, вони ж розподіляють між собою лоти, а всі інші про ці торги навіть не знають, – це не тендер. Нормальний – це як у Чернівцях. Оголошено 70 фірм. Всі вони беруть участь, під час торгів ціни ростуть на 7% – а це додаткові гроші до бюджету.

– Яка ситуація з українською деревиною?

– Зараз ми змушені продавати ліс-кругляк за кордон, оскільки ситуація в країні важка і необхідні валютні надходження. Коли вона стабілізується, будемо залучати іноземних інвесторів, щоб вони займалися переробкою сировини і виробляли готовий продукт на нашій території.

– Як плануєте боротися з несанкціонованою вирубкою лісів?

– Проводити комплексні перевірки. А контролювати потрібно не тільки вирубки, але й процес посадки нових лісів. У 2010 році було вирубано 12 млн га, а посаджено тільки 22 тис. га, в 2013-му вирубали 13 млн га, а посадили лише 13 тис. га. Чому вирубуємо більше, ніж садимо?
Де осідають бюджетні гроші, виділені на ці цілі? Я планую з цим розібратися. Щодо Закарпатського регіону найбільш правильним рішенням вважаю наказ про припинення суцільних санітарних вирубок. Хибна практика, коли кілька професорів з профільних вузів складають псевдовисновок, мовляв, лісові площі заражені грибком і їх необхідно прибрати, повинна піти в минуле.

– Як боротися з браконьєрством?

– Потрібно збільшувати суми штрафів. Як би це прикро не звучало, але більшість браконьєрів в Україні – це особи, які мають високі чини і відчувають свою безкарність перед законом. Мене також непокоїть ситуація, що багато лісу розібрали приватні мисливські господарства. В Україні зареєстровано майже 300 тисяч мисливців, а полювати ніде – на приватні території їх або не пускають, або вони самі не підуть через високі розцінки. Наприклад, у державному лісгоспі ліцензія на відстріл дикого кабана коштує від 600 до 1000 гривень, а в приватному – від 3 тисяч гривень.

– От ви говорите про оптимізацію кадрів. А я чула, що їх не вистачає.

– На найнижчому рівні дійсно не вистачає. Через це майстрами лісу працюють навіть люди без освіти. Сподіваюся, що держава підтримає навчальні заклади лісгоспу.
Також переконаний, що працівникам державної лісової охорони требадавати статус держслужбовця. Робота у них не менш складна і відповідальна, ніж у міліціонерів. Можуть стати жертвою браконьєрів, отримати фізичні травми під час лісових пожеж. Від того фахівці і залишають галузь, що немає ні перспектив, ні соціальної захищеності. Думаю, що я знайду у Верховній Раді прихильників цієї ідеї і до кінця року лісники отримають статус держслужбовця. Грошей для цього багато не потрібно, адже лісників в Україні не так вже й багато. Але й без них ніяк не можна.

Міла Вольнова