На Житомирщині кілька сіл Ружинського та Попільнянського районів живуть як за феодального ладу: хто сильніший – той і пан

108804949_1_644x461_prodam-fermerske-gospodarstvo-kirovograd.jpg

28/05/2014

– Вони тут роблять, що тільки хочуть. Нас і за людей не мають. День треба розказувати, як господарювали! – навперебій скаржаться селяни. Спокійно говорити про приватне сільськогосподарське підприємство ім. Цурюпи, яке майже два десятиліття господарювало на землях Попільнянського та Ружинського районів, тут не можуть.
Взагалі-то господарство з такою назвою існувало ще за радянських часів, було дуже великим, успішним і, окрім всього, володіло цукровим заводом імені Цюрупи, який був на той момент одним із лідерів галузі. Новий власник Олександр Самчук переніс назву і на своє ПСП. Розпайовану колгоспну землю та майно взяв у селян в оренду. Обробляло ПСП понад 16 тисяч гектарів. Назву залишили стару. А господарювати почали по-новому.

– У нашому селі майно колгоспу – техніка, худоба, ферми, стайні інші споруди – оцінювалося у 2,5 млн грн. Це за тодішніми цінами. Одних корів було більше трьох сотень, – розповідає сільський голова Бистріївки Василь Добрянський. – Господарство взяло в оренду майно на 5 років, у 2009 році термін закінчився, люди, бачачи таке господарювання, не захотіли його продовжувати. Так власники ПСП підробили договори. Спілка власників майна і судилася, і зверталися до всіляких інстанцій: усе марно. Більше того: тих, хто був активним, почали залякували. Тепер усе розвалене. Останніх корів вивезли минулого листопада. Сказали, що приміщення аварійне, може завалитися. Звісно, за стільки років і гривні не вклали, лише витягували, що могли.

Зараз здійснюється інвентаризація майна. Вона не закінчилася, але і так видно, що залишилося не більше 30 відсотків від того, що в оренду здавали. Але до кого пред'являти претензії? ПСП ім. Цюрупи, яке вже прямувало до банкрутства, купило ТОВ «Сігнет-Центр». Селяни підозрюють, що за новим підприємством стоять старі власники. І збираються судитися за своє майно. Спеціалісти, які ознайомилися з документами купівлі-продажу, кажуть, що юридично все грамотно і селянам буде дуже важко домогтися компенсації втраченого майна.
Така ж історія і з земельними паями. Те, що орендар господарює неефективно, а лише витягує із землі (до речі, найкращих в області чорноземів), було ясно давно. Селяни розуміли, що за роки оренди вона так виснажиться, що їм повернуть непридатні для землеробства ділянки. Ще й розраховувалися погано: натурпродуктом і за значно завищеною ціною. Коли термін оренди закінчився, селяни вирішили забрати паї, проте зробити це виявилося непросто. Їм сказали: в вашу землю вкладено стільки грошей, що стільки вона ще не відробила. А потім, вдало маніпулюючи, орендар змусив частину власників паїв підписати нові договори на нові терміни.

– Він скористався юридичною безграмотністю селян. Давав їм підписувати інші документи: нібито підтвердити, що отримав орендну плату, а насправді підсовував новий договір. А були і такі договори, де підписи підробили. На чисту воду вивів суд. І частину паїв цього року вдалося «звільнити», – пояснюють юристи юридичної фірми «Компанія Правової Допомоги».

– Ми все робимо законно, – говорить керівник ТОВ «Сігнет-Центр» Георгій Баришполь. – А те, що були правопорушення зі взяттям паїв в оренду, так це питання до попереднього власника. Це не наша провина. Ми встановили найвищу орендну плату в районі – 5% від нормативно-грошової оцінки. Підприємство створює робочі місця – лише з села Бистріївка у нас працює майже 60 людей. Незадоволені лише місцеві фермери, які теж претендують на цю землю. Я вважаю, що в цьому й полягає проблема.

За словами селян, лише троє місцевих мешканців працюють на підприємстві, а втрачено десятки робочих місць. І землі селянам вкрай не вистачає. Коли розпайовували колгоспні землі, деякі з них були ще надто молодими і нічого не отримали. Тепер їм просто нема на чому господарювати. В Бистріївці охочих отримати землю для ведення фермерського господарства щонайменше 20 осіб. Закон їм це право обіцяє, а насправді орендувати нічого. Правда, є біля Бистріївки землі запасу, але після розмежування державної та комунальної власності ними розпоряджається не сільрада, а Головне управління Держземагентства у Житомирській області.

– Про те, що землю біля села наше обласне відділення Держземагентства віддає Георгію Баришполю, керівнику «Сігнет-Центру», ми дізналися випадково, – розповідає Василь Добрянський. – Дізналися, бо районна рада на своїй сесії мала затвердити нормативно-грошову оцінку цієї ділянки. Ніби все згідно з законом, але виходить, що селяни ні на що не впливають, землю віддають чужим, а їм потім треба буде йти до них найматися на роботу. Землі запасу межують з селянськими паями, обробляти їх зручно разом, тому треба узгодити, на який термін здаватиметься земля. Бо потім до селянських паїв буде просто не дістатися. Але й це не так важливо: зараз це пасовища та сіножаті, якщо їх заберуть, то селянам доведеться відмовитися від корів – їх ніде буде випасати.

А ще, як виявилося, орендар хоче взяти для ведення господарства землі цегельного заводу – ділянку, непридатну для сільського господарства, але на якій є великі запаси глини.
– Я вже 5 років намагаюся взяти в нашому районі землю під фермерське господарство, – розповідає Володимир Зозуля. – Хотів 50 га у Чорнорудці, де була вільна земля, сказали, що там збираються господарювати місцеві селяни. У Верхівні теж не дали: у Держкомземі відповіли, що у мене для ведення фермерського господарства немає відповідної освіти. А я за освітою агроном і зареєстрований як підприємець. У Бистріївці хотів, бо інвентаризація показала, що земля вільна. Написав заяву, а мені у відповідь: вже зайнята. Виявилося, що її вже віддали Баришполю, який і без того господарює на більшій частині земель району.

Ірина Дмитренко

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.