Хіба ти можеш вибирати?

pozitiwnoe.ru_.jpg

14/05/2014

Світлана кожного дня прибігала до хворої матері: Марія Арсентіївна взимку підковзнулася і поламала ногу. І хоча жінка помалу одужувала, без допомоги поки не обходилася. А йти жити до дочки не наважувалася – не хотіла обтяжувати. Та й Світланин чоловік, здається, не зрадів би, якби в їхньому невеличкому будиночку оселилася теща. Отож доводиться Світлані господарювати на дві хати.

Того дня дочка прийшла до мами вельми засмучена. Здавалося, навіть не чула, про що розповідала ненька.
– Що сталося, дочко? Ти ж ніби з хреста знята. Знову чоловік дебоширив?
– Ні, мамо. Не знаю, як вам і сказати? – зітхнула молодиця, присівши біля матері на ліжко. – Оксанка чекає дитину. Що їй радити? Її хлопець, схоже, не збирається женитися. Вони ж тільки на першому курсі. Та й вона вирішила, що батькові дитини нічого не казатиме, мовляв, у них не настільки все серйозно. Одне слово, хоче позбутися дитяти.

У Світлани на очах з’явилися сльози. Мати порізаною зморшками рукою торкнулася доччиного чола.
– Менші діти – менший клопіт, а коли виростають... Тільки не свари її. Скажи, хай до мене прийде. Просто зараз. Я чекатиму.
– Мамо, вона бачити нікого не хоче: сидить у хаті і не відходить від книжок, але мені здається, що нічого вона в них не бачить.
– Нічого, нічого: скажи, що дуже жду, скучила страшенно.
За півгодини Оксана увійшла до бабусі.
– Як ти там у своїх університетах, – розпочала бабуся, привітавшись. – Тяжко вчитися?
– Нормально, – сухо відповіла внучка. – Як ваша нога?
– Моя нога, доню, мабуть, своє відходила, а може, ще й на твоєму весіллі потанцює – як Бог вправить… Ти мені про себе розкажи. Давненько ми з тобою не говорили, як у дитинстві, коли ти до мене ночувати приходила. Пам’ятаєш? Я тобі розповідала старі казки ще моєї бабусі.
– Я вже виросла з казок, бабо, – відрубала дівчина. – Може, щось треба, то кажіть. Ні – піду додому.
– Не спіши, Оксанко, – змінила тон бабуся, – вислухай мене, онученько. Мати розказала мені, що ти дитя під серцем носиш. І не ображайся за це на неї. Вона вас трьох виростила і знає ціну і життю, і материнству. Тому вельми болить їй твоє рішення…
– Бабо, я знаю, що ви мені будете говорити. Я не хочу більше нічого чути на цю тему, – все голосніше відрубувала дівчина. – У мене немає вибору.
– Ось тут ти права, донечко. Хіба ти можеш вибирати: вбити чи не вбити? – перехрестилася стара жінка. – Сядь біля мене. І послухай про вибір. Моя мати, коли випровадила батька на фронт, залишилася з двома маленькими дітьми на руках. Ще й першого листа не діждалася від чоловіка, як збагнула, що буде й третя дитина. А війна – не рідна тітка: знала, що може не дочекатися батька своїх дітей. Гадаєш, жінки не знали тоді, куди ходити, щоб дітей позбутися? Але робили це значно рідше. Може, Бога боялися… Ось так я з’явилася на світ. А коли мені було півтора роки, прийшла похоронка. Один Бог знає, як матері, сироті і вдові, було нас годувати і на ноги ставити. Старший братик ще в дитинстві підірвався на снаряді, другий прожив далеко від дому. А я, як менша, до останнього подиху була поряд із матір’ю. «Бог знає, що робить, Марійко, – мовила якось мені мати в останні свої дні. – Як я дізналася, що вагітна тобою, не знала, що діяти. Хай мені Бог простить – грішні думки водилися. Ви ж – одне за одним. А ще на руках стара і хвора свекруха. Але Бог дав мені тебе, щоб сьогодні не самій у хаті смерті ждати. Прости мені, донечко, за цю правду».

Старенька жінка не змогла далі продовжувати. Сльози застелили її обличчя, коли згадала вже покійну неньку. Жінка дістала зі свого вузлика стару пожовтілу фотографію, на якій худесенька, схожа на підлітка, жінка сидить з трьома маленькими дітками.
– Ось моя мати, твоя прабабуся, – прошепотіла Марія Арсентіївна, витираючи хустинкою сльозу.
Внучка сиділа непорушно, дивилася у шибку на весняний сад. Про що думала? Може, вперше намагалася уявити, якою буде її донечка?

Настя Чопівська

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.