Мішель Терещенко: "Україна - це край безмежних перспектив і можливостей"

Len-Tereschenko_1_M_Tereschenko.jpg

Мішель Терещенко – нащадок відомих цукровиків і меценатів. Вже майже десять років, як приїхав до України і активно займається відродженням льонарства. За його словами, це не лише родинна справа, але й прибутковий бізнес, який постачає продукцію важкій промисловості, зокрема машинобудуванню. Про перспективи розвитку компанії «Linen of Desna» та відродження льонарства Мішель розповів у своєму ексклюзивному інтерв'ю для AgroNews.

Льонарство не дуже привабливе в Україні. Чим воно приваблює Вас?

Тим, що ця галузь перспективна для мене як для бізнесмена. Я б навіть сказав більше   ̶ що це симбіоз бізнесу і мого історичного минулого. Коли вперше приїхав в Україну - я одразу закохався в цю країну, в місто Глухів.

Глухів та і вся Україна загалом були потужними центром льонарства і коноплярства. В цьому місті знаходиться Інститут луб'яних культур. Розташований він у будинку моєї сім'ї. І це, безумовно, мене притягувало. Тому я вирішив відновити справу моєї родини і почав займатися льонарством. Спершу ми засіяли 300 га і одержали 2000 тонн продукції ̶ по 6 тонн з гектара. Компанія «Linen of Desna» прагне зайняти нішу виробництва льоноволокна для потреб важкої промисловості. Цей напрямок буде тільки розвиватися, адже історично в Україні виробники льону займалися легкою промисловістю. Тому після розпаду СРСР льонарство швидко занепало.

Наразі ж європейський ринок потребує дешевого льоноволокна, адже його удвічі простіше виготовити, ніж, скажімо, скловолокно, яке дуже токсичне. Також маю плани зайнятися переробкою і вирощуванням конопель.

Наскільки вигідно для Вас як для бізнесмена займатися відродженням льонарства в Україні?

Якщо просто вирощувати і реалізовувати насіння льону та тресту ̶ це не дуже привабливо. Адже для популяризації льону в Україні потрібно, щоб він конкурував із такими культурами, як кукурудза, соняшник, соя – вирощуванням яких займаються великі агрохолдинги, які хочуть “швидких грошей” і не готові вкладати кошти в розвиток льону, оскільки така галузь потребує і пошуку ринків збуту, і стабільності, і допомоги від держави.

Але останнім часом сформувалася тенденція, коли компанія сама вирощує льон, отримує волокнисту продукцію і виробляє кінцевий продукт. В такому випадку отримуємо хорошу рентабельність. Але це “довгий рубель”. До того ж, льон-довгунець ̶ це специфічна культура, для обробки якої потрібна спеціальна техніка, особливо для збирання. Вона має свою особливість  ̶ не дуже високопродуктивна, оскільки ширина захвату льону  ̶ до 1,5 метра. Тому, відповідно, таких машин потрібно багато. З розрахунку 1 машина на 50 гектарів посіву льону. Є ще рулонні преси для збирання льону з поля. Тобто для переробки льону потрібно задіяти багато різної техніки, що робить виробництво досить затратним і трудомістким. І не кожен аграрій хоче цим займатись. Проте є частина аграріїв, яка наряду з нами вирішила займатися цим бізнесом.

Тобто Ви маєте конкурентів-льонарів в Україні?

На початку 2000 років у Україні було 28 льонозаводів. На сьогодні ж залишилося лише вісім, але життєздатні з них лише три.

На Житомирщині є 2 компанії, які засівають льон-довгунець, також 2 підприємства на Чернігівщині вирощують близько тисячі гектарів льону. На Сумщині ж працюємо тільки ми, й зі своїми 400 гектарами займаємо близько 15% ринку. Наші українські колеги займаються класичним виробництвом довгого волокна для текстилю і шпагатів.

Наразі продукція компанії «Linen of Desna» користується неабияким попитом за кордоном, і це плюс. Я вважаю, потрібно робити те, що хочуть купувати в усьому світі. Французькі машинобудівні компанії зацікавлені у тій продукції, яку ми виробляємо. Оскільки їм потрібні великі обсяги продукції недалеко від їхніх автозаводів, які знаходяться в Румунії, Словаччині. І я вважаю, що Україна готова і може забезпечувати їх необхідною сировиною.

Я вважаю, потрібно робити те, що хочуть купувати в усьому світі

Технології виробництва льону Ви привезли із Франції чи перейняли в Україні?

Технології виробництва і переробки льону в Україні та Франції однакові. Але є певні нюанси. Тому я запросив із Франції спеціаліста-агронома, який має великий досвід вирощування льону у Франції. Завдяки йому компанія отримує хороші результати. А технології використовуємо класичні ̶ ті, які вже багато років використовувались в Україні.

Але ще раз хочу зазначити, що для вирощування і переробки льону потрібна спеціальна техніка, яку привезли французькі агрономи, ̶ це допомагає підвищувати продуктивність і знижує собівартість.

Наразі ми робимо волокно і постачаємо його за кордон, але це тільки питання часу. Адже коли в Україні буде достатньо сировини, можна буде говорити про початок виробництва біокомпозитних матеріалів.

Хто займається у Франції льонарством?

До такого типу бізнесу французи підходять комплексно. Тобто це група підприємств, які залучають науковців, виробників, фермерів і переробників. Із фермерами укладають п'ятирічні контракти на вирощування і реалізацію продукції, потім ця продукція звозиться на підприємство і переробляється протягом року. Така традиція сформувалась історично.

Але в Україні ситуація інша. Тут неможливо зібрати 300–400 фермерів, які будуть разом працювати на льонозавод. Українським компаніям потрібен один інвестор, який робитиме все.

Проте наша компанія не хоче робити все самотужки, тому ми відкриваємо льонозаводи, щоб великі й малі виробники мали куди продавати сировину, а самі ж хочемо зосередитися на переробці.

Льон-довгунець - це специфічна культура, для обробки якої потрібна спеціальна техніка

Скільки людей задіяно на виробництві?

На переробному підприємстві працює близько 150 чоловік, а на сільськогосподарському ̶ близько 50 чоловік.

Хочу зазначити, що льон ̶ це така культура, яка добре підходить для маленьких сіл України, де без проблем може розташуватись хороший льонозавод, тим самим забезпечити місцевим хорошу інфраструктуру і робочі місця.

За скільки років окуповуються інвестиції і виробництво починає приносити прибуток?

Це питання неоднозначне, адже все залежить від власника і від тих інвестицій і техніки, які він готовий вкладати у виробництво льону. Але загалом це 3-5 років.

Які перспективи розвитку льонарства в Україні?

Україна – це край безмежних перспектив і можливостей. Адже тут ще можна взяти в оренду поле. Оренда землі – недорога, а якість дуже хороша. А ще людський фактор ̶ країна має хороших експертів з виробництва льону. Вони можуть працювати у маленьких селах Полісся, Північної України, на дуже розумних умовах, що у Франції також уже неможливо.

Але виробникам потрібна цільова державна програма, яка б підтримувала не лише сільське господарство в частині вирощування льону. Це повинна бути комплексна стратегія. Від сировини і до кінцевого вже готового продукту. Я маю на увазі і текстильну промисловість. Тільки тоді це дасть неабиякий економічний ефект. Коли бізнесмен не буде постачати просто сировину за кордон, рентабельність якої невисока, а це буде вже кінцевий продукт, готовий до споживання.

У Житомирській області протягом декількох років виділяються дотації на один гектар посіяного льону-довгунця. Це певною мірою стимулює виробників, і я вважаю таку підтримку достойним прикладом для наслідування і для інших регіонів.

Внесення змін до Податкового кодексу буде дієвим стимулом для охочих займатися льонарством

Наразі народним депутатом Володимиром Пеховим у Верховній Раді зареєстровано законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки розвитку льонарства. Як Ви оцінюєте таку законодавчу ініціативу?

Я добре знайомий з Володимиром Пеховим. Це людина, яка обізнана з льонарством і намагається вирішувати проблеми цієї галузі. Знаю, що серед пріоритетів його передвиборної програми є й відродження та реалізація сільськогосподарського потенціалу Полісся, зокрема, розвиток льонарства. Тому реєстрація ним такої законодавчої ініціативи свідчить не лише про виконання обіцянок, а про уболівання за розвиток Житомирщини, від якої він обраний до українського парламенту.

А тепер щодо суті самого законопроекту. Він спрямований на стимулювання розвитку льонарства шляхом включення трести льону до сільськогосподарських товарів. Це надасть можливість льоносіючим підприємствам обирати спеціальний режим оподаткування операцій з реалізації трести льону.

Якщо цей законопроект підтримають у парламенті, що це дасть виробникам і вашій компанії зокрема?

Насправді це парадоксальна ситуація. Адже в українському законодавстві вирощування технічних культур відноситься до сільськогосподарської діяльності (ред.  ̶ КВЕД). У той же час “треста льону” кваліфікується як виробництво волокна і відноситься до промислового виробництва. Але ж нам, виробникам, потрібен прозорий закон, який би вносив ясність у регулювання цього питання. А ті деструктивні моменти, які наразі існують, не сприяють стимулюванню розвитку льонарства в Україні.

У результаті ухвалення такого закону підприємства не сплачуватимуть ПДВ, матимуть пільги щодо оподаткування і перевірок податкової. Це буде дієвим стимулом і полегшить старт бізнесу тим фермерам, які планують, але ще не розпочали займатися льонарством.

Від імені усіх виробників хочу подякувати народному депутатові за таку законодавчу пропозицію. Маю велике сподівання, що парламент підтримає цей закон, що дасть значний імпульс для розвитку льонарства в Україні. Також це дозволить збільшити кількість робочих місць та число робітників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. А крім того, призведе до зменшення імпорту цього товару, стимулюватиме зниження внутрішніх цін на нього, що має важливе соціальне значення для населення.

 ДОВІДКА:

Терещенко Мішель Петрович

Генеральний директор «Linen of Desna».

Вік: 59 років.

Мішель Терещенко народився 15 вересня 1954 року в Парижі. Прямий нащадок Артемія, Миколи, Івана та Михайла Терещенків, цукрозаводчиків, творців «Фонду Терещенко», що займався меценатством і доброчинністю та багато зробив в Україні і Росії до більшовицької революції 1917 року.

В Україні Мішель Терещенко володіє фермою на 3000 гектарів («Еліфібр» в Глухові), землі якої належали родині до 1917 року, на них вирощували цукровий буряк. Мішель Терещенко вирішив зайнятися льонарством в Україні, у Сумській, Чернігівській, Житомирській областях - саме в тих регіонах, де знаходилися цукрові заводи Терещенко, і таким чином трудитися над економічним розвитком батьківщини його предків, а також сприяти розвитку діяльності Інституту луб'яних культур, який розташувався в будівлі колишнього особняка роду Терещенків у Глухові.

Кар'єра:

Починаючи з 2009 року Мішель Терещенко вирішує самостійно інвестувати в Україну, в розвиток сільськогосподарських галузей, які йому здаються найбільш адаптованими: натуральні волокна льону в Шостці, Ямполі та Новгород-Сіверському за підтримки групи Linen of Desna, і мед (фірми UMG і «ATS-Ukraine» в Кіровограді).

У 2008 році - президент компанії Україна-Агрі, ATS Україна (виробництво меду), групи «Linen of Desna» (виробництво натуральних волокон (коноплі, льон), «Галицькі продукти».

З 2005 по 2007 він працював в якості консультанта в багатьох великих французьких компаніях: Шампань-Сереаль, Агрофьюел, Тереос, Маїсадур, Депестель.

З 1990 до 1996 - представник компанії «Спорасуб» в Марселі.

Пан Терещенко почав свої професійне життя на підводному флоті, працюючи для Групи Зодіак і компанії Beuchat-USA в форте Лаудердей (Флорида) з 1981 року по 1989 рік.

Мішель Терещенко отримав ступінь MBA в ESSEC, Вищій школі економіки та бізнесу, Париж, Франція.

Людмила Вольна