А мала вийти заміж сестра...

www.goodfon.ru .jpg

23/04/2014

До маршрутки зайшла літня жінка з букетом білих лілій та чималим святково упакованим подарунком. Виправдовуючись за незручності, завдані пасажирам, пояснила, що їде на срібне весілля до брата, а для весільного подарунку придбала ковдру. Зайнявши по-сусідству зі мною місце, ніби мимоволі мовила: «А вже могло би бути і в мене таке свято…». І, поринувши у спогади, повідала свою історію.
Сім’я Ніниних батьків була не з багатих. Шестеро дітей ростили. Звели будинок. Неодруженими залишалися лише найменша Ніна (моя співрозмовниця) та Степан, її старший брат.

Уподобав Ніну син одного із сільських керівників – Микола. Засватав. Призначили день весілля.
У п’ятницю після обіду, як і годиться, у хаті майбутньої нареченої пекли коровай. Передвесільний вечір був гамірним: жінки місили тісто та виробляли «шишки», співали, жартували, а чоловіки облаштовували намет і столи для гостей. На родинне свято запросили майже півсела.
– Валю, я тільки-но ходила до магазину: не бачила нікого на подвір’ї у твоїх сватів, ніби й не готуються, – з тривогою мовила сусідка матері Ніни.

– Учора і в нас було порожньо в дворі, а сьогодні – людно, – відповіла мати молодої. – У них рідня велика – швидко впораються.
– Легкий на спомин,– усміхнулася сусідка, побачивши біля воріт батька нареченого. – Он і сам Петро Васильович пожалував. Іди, весільна мати, зустрічати свата.

– Робіть весілля для своєї доньки, а мій син женитися не буде. Передумав, – мовив, ніяковіючи, чоловік. – Його і вдома немає.
Люди оніміли. Першим отямився та взявся до справи Степан: він поїхав до оселі Миколи. Там застав заплакану безпорадну матір, котра нічого не могла пояснити. Плакала і Ніна, вона і через чверть століття не знає напевно, що сталося тоді з Миколою і чому він змінив рішення, адже кохали один одного. У селі подейкували, що чимало дівчат хотіли тоді бути невістками голови колгоспу, отож, можливо, якісь чари втрутилися.

Доки брат Степан їздив з’ясовувати стосунки, в Ніниній родині почали радитися, що робити.
– Хай Степан жениться: люди запрошені, продукти закуплені, – радили і жартома, і всерйоз рідні.
– Ви що, смієтеся? У мене дівчини немає, – відповів Степан. – Та й хто ось так відразу погодиться? – віднікувався хлопець.
– А ти запитай у дівчат. Видно, така твоя доля… – не вгамовувалася рідня.

І пішов Степан питати. Охочих не було. Степан був худорлявим, рудим – далеко не красенем. Та й минув уже його парубоцький вік – до тридцяти добігало. Але давно подобалася йому Ірина, донька вчителів. Була вона, як кажуть, старою дівою і давно вже не ходила ні до клубу, ні на інші молодіжні зібрання. Хоча майже ровесниця Степанові.

…Повернувся Степан додому з Іриною. Весільна сукня, яку Ніна ще мала підладнати для себе, була ніби пошита на замовлення для Ірини. Зранку поїхали до райцентру і придбали одяг Степанові.
Почувши таку новину, на весілля прийшло більше люду, ніж сподівалися, – гуляло майже все село. Не було лише рідних Миколи. Не веселилася і Ніна, вона самотньо сиділа в кімнаті.
– Не журися, Ніно, це, мабуть, щастя, що за такого не пішла, – заспокоювали подруги. І мали рацію. Микола більше і не прагнув одружуватися. Поїхав на заробітки. Там призвичаївся до чарки. І понад десять років не з’являвся у селі.

Ніна вступила до вузу, де познайомилася з майбутнім чоловіком. Тоді вона зрозуміла сотню разів сказане мамою, аби заспокоїти доньку: «Не тільки те світло, що у вікні».
Степан та Ірина живуть дружно і щасливо: побудували будинок у селі, а донечку назвали на честь Ніни, яка стала її хрещеною матір’ю. Як зізналася згодом невістка Ніні, вона давно «нерівно дихала» до Степана, але він, здавалося, не помічав цього.
А коли родина вдруге готувалася до Ніниного весілля, Степан напівжартома мовив:
– Цього разу все буде гаразд, бо ж у батьків вже немає кого женити…

Настя Чопівська

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.