Село моє, для мене ти єдине

195838.jpg

23/04/2014

Підрахунків ніхто, звісно, не робив, але, здається, саме про сільську місцевість написано куди більше віршів, ніж про міську. І це цілком зрозуміло, бо хіба ж когось зворушить бетон та асфальт? Як підтвердження цьому, є у нашій пошті рядки Станіслава Варлиги, присвячені дорогим землякам і рідному селу Горошківка Городнянського району Чернігівської області. Пишіть, шановні! Бо тільки людина, яка вміє любити, буде триматися за те, що любить, вкладати в нього душу та працю, відроджувати і зберігати.

Село моє, для мене ти єдине.
Гарненькі хати туляться в садах,
Ти є моя маленька батьківщина,
Вузька стежина, що веде на шлях.

Люблю тебе у білу зимню пору,
Люблю весною твій дубовий гай.
Зажурний літній шелест осокору,
А восени – твій яблуневий рай.

На шлях широкий виведе стежина.
Зозуля в гаї лунко закує.
Назавжди пам’ятай, що ти – Людина,
а у Людини – Батьківщина є.

Кохана, неповторна і єдина!
Як тая мати, що життя дала.
Прекрасна, незалежна Україна,
До тебе йду з маленького села.

Станіслав Варлига

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.