Був на передовій тила

14-2.JPG

23/04/2014

Хто не знає в Путилі Чернівецької області Володимира Андрійовича Мільковського, майстра «золоті руки»? Людину щиру, приємну в бесіді, активну в усіх сферах життя. Небайдужість ця не вигадана, бо на вісімдесят восьмому році життя не кожен знайде в собі сили, снаги й бажання сумлінно працювати токарем шостого розряду в ДП «Путильський лісгосп», робота якого вимагає неабиякої точності й уваги. Адже від його професійності залежить вчасне підтримання в справності кількох десятків лісовозних та вантажних автомобілів, різних марок тракторів. Та шанують його не тільки за це.

Початок життя сягає далекого 1926 року далекої від нас Донеччини. Батька репресували. Мати Марія залишилась з двома неповнолітніми дітьми. Володимир, тільки-но здобув чотирирічну початкову освіту, пішов опановувати професію токаря. Спочатку був учнем, а коли розпочалася Вітчизняна війна, у 15 років, разом з неповнолітніми ровесниками, замінив майстрів, які пішли на фронт. По півтори-дві зміни доводилося працювати на заводі, який випускав засекречену продукцію – зброю. Втома була неймовірна, не висипалися. Витримати допомагала лише юність і жага перемоги.

Згодом хлопець познайомився з дівчиною Оленою, котра приїхала з карпатського села Плоска працювати на шахті. Одружилися та перебралися на Буковину. Якщо поглянути назад, то у Володимира Андрійовича не знайдеться жодного дня, щоб він не працював. Чи так його привчила опалена війною юність, чи просто він така людина, що жодного дня не сидітиме, якщо не зробить для людей чогось корисного. Трьом його внукам, Лідії, Сергію та Олександру, є в кого повчитися, чого повчитися та що переказати своїм нащадкам.

Володимир Кравчук

До фото: Володимир Мільковський у свої поважні 87 років за роботою

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.