Вибавила собі мужа

15-1.jpg

Деякі люди, прочитавши мої історії, кажуть: «Ну і мастак же ви, пані Галю, на усілякі вигадки». Я лиш усміхаюся і відповідаю: «Не маю я такого дару, щоб вигадати краще, як стається в житті». Моя справа маленька – почуте чи побачене викласти на папері. Якщо потрібно, змінити імена й назву села чи району. Все інше – правда.

Десятирічна Дарця давно спостерігала за змінами, що сталися з фігурою тітки Марії. Вона, коли виходила заміж, була тоненькою та стрункою. А тепер живіт стає щодень більшим. Мама каже, що там живе маленький хлопчик або дівчинка. То як тоді зрозуміти татусеві слова, що її, Дарцю, приніс лелека весною, а братика знайшли в капусті восени? І розказала б про свої сумніви комусь дівчинка, але соромно. Боїться, що посміються з неї.
А тітка Марія на свій живіт не зважає. Порається по господарству, виганяє худобу, обробляє буряки, готує їжу на всю велику родину. І Даринку завжди пригостить випеченим солодким пляцком. «І як такий великий живіт їй не заважає?» – подумки дивується дівчинка.
За літом прийшла осінь, і одного листопадового дня мама сказала Даринці, що тітку Марійку забрали до лікарні, у неї народився гарний хлопчик, і дуже скоро обоє повернуться додому.
Даринка чекала цього дня з великою цікавістю. І ось він настав. Новонароджене хлоп’ятко було таким малюсіньким! А коли розпеленали, то Даринці навіть шкода стало його: безпомічний, худенький.
– Будеш мені допомагати бавити маленького? – запитала тітка.
– Буду, буду, тітонько Марусю, але щоб цей хлопчик, коли виросте, оженився на мені, – відповіла серйозно дівчинка.
– Та ні, Дарусю, коли ти підростеш і станеш гарною дівчиною, він лише піде до школи. А коли буде парубком, ти давно вийдеш заміж, матимеш дітей, – усміхнулася тітка Марія.
Даринка відразу полюбила маленького Юрасика. Недовго він був таким слабеньким. З часом почав «пасти коні» (тримати голівку), повзати, а за тим і бігати. Усі вільні години дівчинка була з малим. Змінювала йому підгузки і повзуночки, садила на горщик. А коли хлопчик назвав її «Дася», радості не було меж. Юрасик з-поміж інших своїх няньок Дарусю любив найбільше. Лише з нею він весело сміявся, нікому не дозволяв підходити до неї. Лише за одною Дарусею сумував, коли дівчинка була в школі або хворіла. Саме Дарина відвела Юрасика в перший клас. І все. Потім їхні дороги розійшлися.
Даринка після закінчення школи поїхала до великого міста, вступила до технікуму. Хлопці заглядались на неї. Та вона заміж не поспішала. Чекала когось особливого. Ні, не принца на білому коні. Просто хотіла справжнього, чистого кохання. Хлопці пропонували їй руку й серце. Але, як співається у відомій пісні, «сваталось багато, та все не ті, та все не ті». Після технікуму Дарина вступила до інституту, закінчила його. У 26 років стала ще гарнішою, проте залишалася без пари. Працювала на великому заводі економістом, непогано заробляла і не дуже, як казала її мати, переймалася тим, що засиділась у дівках.
А Юрасик тим часом закінчив школу. З дівчатами чомусь не знаходив спільної мови. Так воно буває в житті: коли хлопець сумирний, ласкавий, дівки задирають носа та й ідуть у наступ. Згодом пішов до армії. Двадцятирічним і повним життєвої сили з’явився Юрій у селі після армії. Не одне дівоче серце мліло при погляді на цього стрункого і гарного юнака. Але до душі хлопцеві так ніхто і не припав.
І стелилися йому дві дороги у житті. Дуже хотілося бути вчителем у школі. Тож треба було їхати до міста, вступати у педагогічний. А якщо не вийде, батько на трактора візьме. Та і мама буде тішитися, що син удома. Так і сталося. Юрко в інститут не пройшов за конкурсом. Почав працювати у колгоспі механізатором.
Того дня в їхньому селі було свято. З’їхалися діти, онуки, родичі. Пригощалися, жартували, згадували. У тітки Марії завжди гостей багато, вона всім рада. Коли до хати увійшла Дарія, гості повеселішали, почали розпитувати про життя-буття. Юрко дівчини не бачив давно. А коли їхні погляди зустрілися, то тридцятилітня Дарія і двадцятилітній Юрій не змогли одне від одного відвести очей. Обоє зрозуміли, що всі ці роки були лише очікуванням, і того ж вечора освідчилися один одному в коханні.
Молоді люди дуже скоро одружилися. У кожного в селі на цю подію була власна думка. Але Юрій і Дарія все пережили і вистояли. Серця не обдуриш. Воно кохає собі того, кого хоче, а не того, кого комусь треба.
Нині подружжя живе у рідному селі. Юрій так і не став учителем, усе життя працював на тракторі, а Дарія у цьому ж господарстві – бухгалтером. Мають дорослих дітей, які дарують внучат, і вважають, що їхнє життя склалося дуже щасливо.

Галина ЮРСА

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.