Чули новину?

toreroogurec.jpg

26/02/2014

Зустрілися біля колодязя односельці.
– Чули новину? Іван Чуприк цілу ніч просидів на яблуні.
– Як же це трапилось?
– Та ось кум Микола знає.
– Так розкажіть, куме, все до ладу.
– Присягаюся, як би сам не бачив на власні очі, нікому не повірив би.
– Сусід Іван, дай йому Боже здоров’я, добрий ґазда, живе в Сторожинецькому потоці, – почав кум здалеку. – Має власний дім, гарний двір, сад. Разом із жінкою Аницею виховали сина, дочку. Діти здобули освіту, одружені, живуть на стороні від батьків. Тримає Іван Михайлович у господарстві коня, дві корови, бичка, двоє телят, свиней, курей, собаку і без рахунку котів. Спільно з дружиною обробляють город, має сінокіс і випас для худоби…
Як, кажуть, живи й радій життю і здоров’ю. Проте треба ж трапитися такій напасті – любить ґазда зазирнути в чарчину. І тоді прощавай розум. Відтоді починає він встановлювати свої порядки. І те не так, і те не на місці. Жінка, щоправда, встигає покинути хату і ночує в сусідів. Собака, якби не прив’язь, утекла би з двору, а так ховається подалі у буду. Сусідка тайкома загонить до хліва корів, здоїть молоко – і мерщій додому.
Не розумів небезпеки тільки півторарічний бичок Борька. Його ґазда виплекав ще з малечку. Варто окликнути – і Борька прибігав, бо знав, що його пригостять куснем хліба або кулешем із дрібкою солі. Слухався бик як малого, так і дорослого. І це тішило Івана. Проте тієї днини, як на біду, Борька зустрів господаря якось неладно. Нюхом зачув горілчаний запах, витріщив очі, наставив роги і рушив до хазяїна.
Хоч п’яний, але Іван второпав, що цього разу з биком не потішишся, тож дременув до яблуні й видряпався на безпечну гілку. Бик зупинився, вперся рогами в стовбур, коротко заревів і почав передньою ногою бити у землю.
Десь за північ ґазда протверезів, добре змерз і спробував уже добрими й ласкавими словами умовити бика дозволити злізти з дерева. Проте бик не зрушив з місця і тримав облогу довгу осінню ніч. Тільки вранці, коли діти йшли до школи, Іван благально умовив їх, щоб за потічком через кладку переказали кумові Михайлу, аби той бігцем прийшов визволити від бика.
Михайлові не легко далося відігнати Борьку і зачинити за ним хлів. Тільки після того Іван наважився злізти з яблуні.
За три дні Борьку зі статусом «небезпечний» продали заготівельникові. Іван Чуприк ледь оговтався…
Про той випадок знає все село. З Івана посміюються. А чого лишень із нього? Хіба тільки він зазирає в чарку? От і виходить, що чи не єдиним способом відвернути чоловіків від оковитої, або хоча би змусити замислитися, є отакий собі бичок Борька.

Володимир Кравчук

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.