Інтерв’ю Міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка в газеті «Урядовий кур’єр»

Mykola_Prysyazhnyuk_12.jpg

Миколо Володимировичу, буквально за місяць стартує весняна посівна. Чи готові аграрії до неї? Чи вдалося врегулювати гострі питання, які порушували сільгоспвиробники перед урядом, — з реєстрації прав оренди земельних паїв та забезпечення міндобривами?

— Наскільки знаю, з 12 лютого процедура реєстрації прав оренди має бути спрощена Укрдержреєстром. Щодо міндобрив, то ми почали відпрацьовувати це питання за дорученням віце-прем’єра Юрія Бойка. Уже підписано Меморандум про взаєморозуміння з вітчизняними підприємствами хімпрому, згідно з яким сторони взяли на себе певні зобов’язання. Головна його мета — забезпечити товарну наявність міндобрив і врегулювати ціну на них. Нині спільними зусиллями вже відновлено роботу хімзаводів, 60% яких простоювало, через що динамічно зростав імпорт міндобрив насамперед з Росії. Тож товарний обсяг буде.

Тепер актуальне питання цінового моніторингу. Бо через посередницькі схеми ціна зростала на 20—30%. Це, звісно, не влаштовувало аграріїв, адже у структурі витрат на весняно-польові роботи з потрібних 50 мільярдів гривень затрати на міндобрива сягають близько 10 мільярдів. Аби уникнути посередницьких націнок, вирішено, що заводи продаватимуть добрива напряму через регіональні представництва. Крім того, частину добрив реалізовуватимуть через Аграрний фонд (АФ) і Державну продовольчо-зернову корпорацію України (ДПЗКУ) без додаткових фінансових навантажень. Усе це має стабілізувати ціну.

— Скільки плануєте закупити міндобрив через АФ і за якою ціною реалізовувати?

— Близько 60 тисяч тонн, ціна буде не вищою за 3330—3360 гривень за тонну. — У якому стані нині озимі? Агрометеорологи кажуть, що можуть бути значні втрати через льодяну кірку у східних та північно-східних областях. — Стан озимих значною мірою добрий і задовільний. За нинішнього температурного режиму на півдні їх треба підживлювати. Цю роботу вже розпочато, і на сьогодні підживлено майже 200 тисяч гектарів озимих. Щодо сходу, то там температура знижувалася до нижчої за критичну, але поки що результати проб і моніторингу посівів досить оптимістичні. Звісно, нинішня відлига нам не на користь, бо, по-перше, можуть вдарити морози і з’явиться кірка, по-друге, побоюємося, щоб не почалася рання вегетація. Але сподіватимемося на те, що погода нам сприятиме й надалі.

— У разі песимістичного сценарію у страховому пулі достатньо грошей?

— Ті, хто застрахувався, обов’язково матимуть компенсації, як це було торік. Гроші у страховому пулі є і будуть, адже майже всі страхові компанії, які беруть у ньому участь, укладали угоди з перестрахування в європейських і міжнародних компаніях. Та хотілося б, щоб страхових випадків було якомога менше. Зі свого боку ми підготувалися й до природно-кліматичних форс-мажорів, зробивши насіннєві запаси ярих зернових.

— А як щодо технічного забезпечення?

Чи вдалося налагодити мережу технічних сервісів та ремонтних баз у регіонах? — Функції технічного забезпечення, зокрема сервісу та ремонту сільгосптехніки, передано Мінпромполітики. Тож промисловці тепер мають забезпечити аграріїв машинами, що не поступатимуться імпортним аналогам, щоб ті могли якісно та вчасно відсіятись, а також відпрацювати питання сервісу та ремонту, зокрема закордонних машин. Наше ж завдання — контролювати, щоб якість техніки була відповідною, і визначити такі форми співпраці між виробниками техніки, фінустановами та аграріями, за яких останні могли б доступно і вигідно придбати її за допомогою фінансового і товарного лізингу, компенсації за кредитами. Намагаємось активізувати роботу НАК «Украгролізинг», що перебуває у прямому підпорядкуванні Кабміну.

Нарешті порозуміння знайдено, і почалася співпраця. Зважаючи, що майже 200 мільйонів гривень, передбачених у держбюджеті на закупівлю сільгосптехніки за допомогою лізингу, ситуацію не рятують, завершуємо перемовини з американським Ексімбанком щодо кредитування компанії, щоб та могла більш дієво виконувати свої функції на ринку. Для прикладу, торік аграрії закупили техніки на близько 7 мільярдів гривень. Крім того, при передачі функції техзабезпечення Мінпромполітики ми просили, щоб були збережені наші напрацювання і досягнення у цій сфері. Зокрема, збереження пільгового режиму ввезення запчастин і комплектуючих для збирання сільгосптехніки світових лідерів, підняття рівня локалізації протягом шести років. А також створення на базі наших наукових і вищих навчальних закладів сервісних центрів, завдяки чому студенти не лише ознайомлюватимуться із сучасними технічними новинками, а й зможуть згодом працювати на цій техніці, налагодити її роботу.

— У цьому маркетинговому році Україна експортувала рекордну кількість зерна аж на 6 мільярдів доларів. Які нові ринки вдалося покорити цього року і чи пристойною була ціна на українське збіжжя?

— Цей рік, з одного боку, був вдалий для ринку зернових. Ми отримали історичний рекорд валу збору зернових — 63 мільйони тонн. А з іншого — він не виправдав очікувань сільгоспвиробників, бо на світовому ринку знизилися ціни. Оскільки Україна — повноцінний гравець на світовому ринку зернових і входить у трійку найпотужніших країн з їхнього експорту, це відобразилося на її внутрішніх цінах на збіжжя. Як наслідок, сільгоспвиробники не отримали тих доходів, на які розраховували. Але могло бути й по-іншому: ми могли мати низьку ціну на зернові у світі і ще й малий урожай. Тоді була б катастрофа.

Щодо нових ринків, то на сьогодні Україна певною мірою змусила США і Канаду поділитися ринком Японії, Південної Кореї, Китаю, інших великих країн — імпортерів збіжжя. Тобто Україна увійшла на ринки, які раніше були для нас закриті. Ми вже другий рік поспіль постачаємо зерно у Бангладеш, Іран, Пакистан, Індію. Тобто географія наша розширяється, і думаю, це відбуватиметься щороку, особливо зі збільшенням обсягів виробництва.

— Чи достатньо зерна ще в коморах і чи не вводитиме держава якихось обмежень, приміром, на експорт пшениці з огляду на значну кількість вивезеного?

— Нині експортовано понад 22,5 мільйона тонн. План з експорту — мінімум 32 мільйони. Потреби обмежувати експорт немає. Навпаки: ми докладаємо максимум зусиль з його нарощення.

— Коли, за вашими оцінками, Україна нарешті почне використовувати біржові механізми формування ціни на збіжжя та іншу агропродукцію?

— Біржовий механізм — це, з одного боку, захист, а з іншого — можливість маніпуляцій і гри на ринку, що не завжди добре. Як на мене, для України актуальне питання створення регіональної Причорноморської зернової біржі. Бо, як засвідчив досвід попередніх років, коли ми спробували виходити з нашими зерновими групами, насамперед пшениці, на Чиказьку товарну біржу, географія та конкуренція зі США, що є потужним виробником-експортером, роблять свою справу. Тож Чикаго поки що пригальмувало питання відкриття філіалу на території України. Натомість ми активізували перемовини з європейськими біржами.

— Нещодавно АФ повідомив про створення «доньки». Держава планує стати потужним гравцем на світовому ринку зернових?

— Виступаю за те, щоб держава ставала рівноцінним сильним гравцем на світовому ринку зернових — у ринкових умовах і без додаткових преференцій. І нині ДПЗКУ вже стає таким гравцем. За маркетинговий рік корпорація має експортувати 4 мільйони тонн зернових і виконати державні зобов’язання. Щодо АФ та його «доньки», то це специфічна структура, покликана у разі непрогнозованого зростання ціни на борошно, крупи, зернову продукцію тощо проводити товарні інтервенції на внутрішньому ринку.

Раніше фонд зберігав свої запаси на чиїхось елеваторах. Як наслідок, держава щороку зазнавала збитків за втрату, недостачу зерна, втрату його якості. Щоб виправити ситуацію, Кабмін ухвалив рішення передати частину елеваторів Держрезерву з борошномельними підприємствами у повноваження і під контроль доньці АФ (сам фонд за законодавством не може мати майна, крім фінансів та інтервенційних ресурсів). Тож держава не витрачатиме шалених коштів на зберігання зерна, його переміщення, матиме незнижуваний обсяг зернового резерву і одночасно зможе бути повноцінним гравцем зокрема й на зовнішньому ринку.

— Улітку аграрії постійно скаржилися на нестачу зерновозів і навіть хотіли взяти участь у їх будівництві як інвестори. Чи знайдено вже механізми співпраці з Укрзалізницею?

— Механізму поки що не знайдено. Компанія ще справляється з перевезеннями зерна, але щороку її рухомий парк зерновозів зношується та зменшується. Знайти ресурси для його оновлення державі зараз важко. Але є амбітні плани зі збільшення виробництва збіжжя. Тож треба шукати інвесторів. У будівництво зерновозів готові інвестувати не так сільгоспвиробники, як зернотрейдери. Але для цього Мінінфраструктури має знайти вигідні умови співпраці, за яких окупність зерновозів була б не 30, а хоча б 10 років.

У наявності свого парку в обсязі двох-трьох тисяч зерновозів зацікавлена й ДПЗКУ. Адже з наступного року корпорація також має експортувати за державними зобов’язаннями збіжжя, а для цього потрібна безперервна подача зерновозів. Тому шукаємо модель, щоб за рахунок китайських коштів частину з 50% кредиту, які нам треба забрати товарною продукцією, вибрати комплектуючими, і тоді на наших заводах побудувати ці зерновози.

— До речі, нещодавно в Інтернеті з’явилась інформація, що Китай відмовляється давати гроші, якщо Україна не поновить співпрацю з ЄС.

— Зважаючи, що ця інформація була поширена з посиланням на міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського, наше МЗС запросило на «розмову» послів Польщі та Китаю. Крім того, посол України в Китаї відвідав МЗС цієї країни. Чутки про відмову кредитувати Україну офіційний Пекін спростував, наголосивши на серйозності намірів та своїй надійності як партнера. Крім того, було підтверджено, що всі домовленості між президентами країн, досягнуті під час візиту Віктора Януковича у Китай, у силі.

Ви ж бачите, спільні проекти з Китаєм працюють. Більше того, з 15 лютого у Пекін виїжджають три робочі групи, які мають відпрацювати питання фінансування іпотеки та розміщення наших цінних паперів, розширення асортименту і обсягу експорту на китайський ринок української продукції, розвитку туризму. Є також проекти співпраці у космічні галузі та авіапромі. Скажу більше: нині вітчизняні бізнесмени вже починають будувати в Китаї підприємства з переробки нашої сировини. Опрацьовується участь України як спостерігача у Шанхайській світовій організації, розвитку Шовкового шляху, що простягнеться від Шанхая до Нідерландів.

— У цьогорічному бюджеті зроблено ставку на виноградарство та тваринництво. Чому?

— Це галузі, покликані виконати імпортозаміщення у великих обсягах. Крім того, тваринництво — це ще й додана вартість у виробництві зерна, зайнятість на селі, експорт у сусідні країни. Виноградарство дає результат лише на 3—4-й рік інвестиційних вливань і має експортний потенціал. Зрозуміло, аграрій без стимулу, маючи можливість сіяти зерно, не вкладатиме довгі гроші у виноградники. Тому держава за допомогою 1,5% збору від алкогольних напоїв стимулює розвиток не лише виноградарства, а й садівництва, ягідництва. І, до речі, вже є позитивні результати. Торік ми отримали дуже хороший урожай яблук та експортували значну його частину. Розвиватимемо й овочівництво закритого ∂рунту. Щоб зменшити імпорт тепличних овочів, Кабмін пішов назустріч їх виробникам і зменшив ціну на енергоносії.

— Минулого тижня Нацбанк ухвалив рішення щодо валюти, спрямовані на зупинку відтоку капіталу за кордон. Чи не шкодитимуть вони зовнішньоекономічній діяльності суб’єктів господарювання в агросекторі?

— Сьогодні я обговорював це питання з виконуючим обов’язки Прем’єр-міністра Сергієм Арбузовим. Він запевнив, що, якщо в імпортерів товарів, гостро необхідних для агровиробництва, виникатимуть проблеми, їх розв’язуватимуть оперативно. Ситуація поки що під контролем і не викликає невдоволень.

Розмовляла Галина ІЩЕНКО.