Рибацьке щастя: підприємець обладнав захаращений ставок для риболовлі і відпочинку

13-3.jpg

15/01/2014

Цей ставок розкинувся на східній околиці села Добрянки Ямпільського району Вінницької області. Поруч ліс і поля місцевого господарства – красиво за будь-якої пори року. 

Водойма чимала – 35 гектарів. Створена у 1978 році на річці Русава, але не для вирощування риби, а зрошування полів. Але з розпадом Союзу зрошувальну систему порозкрадали, і ставок опинився в захаращеному стані. 

Якраз почали виділяти землю для фермерського господарства, й інженер Порогівського колгоспу Володимир Мельник ризикнув: узяв запущену долину, якою тече річка Русава, в оренду. Спочатку очистив саму долину, потім створив надійну бетонну греблю, наповнив ставок водою, запустив малька. 

– Усьому довелося вчитися, – згадує він. – Стільки різної літератури перечитав! Щедро передавали мені свій досвід директори Бершадського і Тиврівського рибгоспів, за що я їм щиро вдячний.

Тільки-но навели лад із ставком, у прибережній смузі заходилися будувати з дерева і дощок невеличкі павільйони для відпочинку людей влітку. Для тих, хто хоче порибалити, – будь-ласка, купуй квиток і лови рибу хоч цілий день. Але не всяку рибу: тільки ту, що піде на обідній стіл, а не мальок для кота чи собаки. 

Гуляє, нагулює жирок у ставку короп, карась, товстолобик, білий амур, чорний амур. Свіжу рибу завжди охоче купляють не тільки у Ямпільському, а й сусідніх районах, бо смачна. Приїжджають до Мельника навіть з Молдови, що через Дністер. Щоб поповнювати ресурс водойми, є маточник. 

Чомусь існує думка, що рибництво – це легко і прибутково: зарибнив водойму – і греби гроші лопатою. Але ж до «лопати» ніяк справа не доходить. 

– Весь час у незграбному одязі, в спеку і холод, під відкритим небом, у сирості… Витримує лише той, хто по-справжньому відданий нашій справі, – розповідає Мельник. – Ціни на продукцію не високі через невисоку платоспроможність нашого населення. Якщо підвищити, то хто купить? Доводиться балансувати на самому краєчку, щоб виплачувати зарплату, купувати необхідне, сплачувати податки, а їх не бракує – за воду, землю, на якій ця вода знаходиться, гідроспоруди. 

– Чомусь у нашому суспільстві розведення риби є другорядною справою, –  веде далі Володимир Федорович. – Мовляв, що там риба? Головне, щоб хліб був на столі, картопля й овочі. Однак, щоб якісно харчуватися, без риби не можна. Тим паче, що в південних районах Вінниччини для її розведення є всі умови – безліч річечок, струмочків з чистою джерельною водою. Тільки не лінуйся! Зариблюй, вирощуй, торгуй. До того ж, у нашому господарстві не лише продадуть малька, а й навчать доглядати, годувати, лікувати. 

– Зима, я так розумію, єдина пора, щоб перепочити? 

– Аби ж то! Пробиваємо на льоду продухи, кладемо в ополонки очерет, через який надходить свіже повітря... Коли господарство велике, то сидіти склавши руки нема коли. Ще маємо задум зробити невеличкий цех копчення риби та виготовлення оселедців, а в Ямполі відкрити магазин із продажу свіжої риби. 

Володимир Брендуляк

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.