Газета побувала у переможця передноворічного розіграшу

1-1.jpg

15/01/2014

Не один, а два мотоблоки як головні призи розіграла редакція нашої газети наприкінці грудня. Обидва агрегати доставлені адресатам: один – у с. Бірчиці Самбірського району Львівської області голові Корницької сільради Іванові Слабику, інший – жителю с. Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області Юрію Подлєсному.

До пана Юрія навздогін за призом попрямував і ваш кореспондент, бо ж завжди цікаво знати, кому усміхнулася фортуна. У Старовишневецькій сільраді, дізнавшись про виграш, відразу сказали, що приз потрапив саме в ті руки, що треба. Юрій Миколайович – і господар, і батько (а він самотужки після розлучення виховує двох маленьких дівчаток) зразковий. І я сам відразу переконався у цьому, щойно Юрій заходився пригощати мене свіжозвареним борщем, у якому «все своє».
Виявилося, що наш читач – селянин від діда-прадіда. І народився, і мужнів у рідному Старовишневецькому. Отак і стоять рядочком три родинні будинки: бабусин, батьків і його, який збудував після армії. Юрію, як закінчив навчання в технікумі, пропонували роботу в місті. Але не сподобалось хлопцеві міське життя: метушня, галас. Став пасічником у колгоспі. Йому й сьогодні здається, що городяни залежні від вибору харчів, а в селянина все під рукою: молоко, м’ясо, овочі, мед. Хіба що у колодязі вода стала пропадають, і доведеться свердловину бурити.

– Сусіди не вірять, що я виграв. Мені й самому не дуже віриться, – усміхається 41-річний чоловік, поглядаючи на новенький агрегат. – Спочатку побачив рекламу газети по телебаченню, потім передплатив газету на рік. Далі побачив оголошення про розіграш і відправив квитанцію, а в результаті – мотоблок під ялинку. Справжні новорічні дива.

Мотоблок Юрію вельми потрібний, бо культиватор, яким він обробляє присадибні ділянки у майже 50 соток, вийшов з ладу – за «віком». Щоб обробити паї, засіяні озиминою та кормовими культурами, винаймає трактор. А корми потрібні для годування двох корів і двох телят.
– А куди в селі без корови, особливо коли треба прогодувати дітей? – каже Юрій. – Батьки вже літні, а діти малі, через те їздити далеко на роботу не можу – за всіма приглянути треба. Корів ми завжди тримали. До того ж молоко – це завжди живі гроші. Здаю його, коли до села молоковоз приїжджає. Одне образливо: у той час, як на базарі молоко коштує 7-8 гривень, у нас його забирають по 3,30 гривні. А їхати на синельниківський базар, за 20 км, часу немає.
А ще пан Юрій намагається впродовж року відгодувати бичка, як продав – плюс 5 тисяч має. І без пасіки він взагалі не мислить себе.
– Бджоли мене з дитинства приваблюють: завжди цікавило, як живуть, чому гудуть, – трішки замріяно каже господар. – Зараз маю 6 вуликів. Та вже бачу, що треба збільшувати їхню кількість – до 35, як колись було. Якщо казати про породу, що найкраща українська степова. Карпатська бджола хоч і більш продуктивна, але в неї хоботок менший – не всі квіти, які у нас ростуть, обробити може. А якість меду залежить від того, з яких квіток його збирають, – веде далі чоловік, і відразу стає зрозумілим, що сів на свого «коника». – Поля засіяли рапсом, а він низької якості. Про гречаний, що багатий на залізо, хіба тільки мріємо.
Не втримавшись, господар веде на пасіку, пояснює, чому в дідівських лежаках тепліше, а багатокорпусні, вертикальні, для комах природніші…

А мені, якщо чесно, хочеться вже нового розіграшу і нової подорожі, нових знайомств із захопленою своєю справою людиною, щирим українським селянином. Поки розіграш нас жодного разу не підвів – завжди перемога знаходила гідну людину.

Іван Комаров

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.